Facebook
Twitter
Google+
Pinterest
Linkedin

Для нас це була перша поїздка в Туреччину. Нарешті ми відкрили для себе Стамбул. Місто яскравий, цікавий, вражаючий. Тут гостинні люди, багато стародавніх пам’ятників, храмів, палаців, мальовничі парки, величні Босфор, Золотий Ріг, Мармурове море. Що подивитися в Стамбулі за два дні. В цьому звіті про подорож поділимося нашим досвідом і враженнями.

Стамбул – місто двох континентів, найбільший за кількістю населення в Європі. Йому більше 8000 років. З історії відомий нам як Візантія, Константинополь, або Царгород, Стамбул. Місто було столицею декількох імперій. Сьогодні це сучасний мегаполіс. Навіть не очікували побачити таким Стамбул. У ньому поруч з древніми пам’ятниками, церквами, мечетями, мальовничими парками височіють хмарочоси, модерні будівлі зі скла і бетону. Поєднання європейських і азіатських традицій створюють унікальний колорит, в цьому своєрідність Стамбула. Місто залишає після себе яскраві емоції.

Життя складається так, що тепер Стамбул став для нас майже рідним містом))). Але про все по порядку.

Зміст:

1. Як дістатися до Стамбула. Бюджетно і швидко. Наш досвід.

2. Де зупинитися в центрі Стамбула.

3.Стамбул вночі і на світанку.

4. Визначні Пам’ятки Стамбула. День 1.

  • Палац Топкапи
  • Айя-Софія
  • Блакитна мечеть
  • Іподром
  • Вулички Старого Міста + нові спальні райони Стамбула.

5. Визначні Пам’ятки Стамбула. День 2.

  • Гранд Базар
  • Мечеть Сулейманіє
  • Вулиця Істікляль
  • Вежа Галата
  • Цистерна Базиліка

Як дістатися до Стамбула. Наш досвід

До подорожі в Стамбул ми готувалися заздалегідь. За 6 місяців до поїздки купили квитки. Маршрут вийшов у нас оригінальний)). Потягом до Львова, потім літаком до Києва, там пересадка на рейс до Стамбула. Чому такі складнощі? Нам потрібні були квитки на певні дати, до того ж на травневі свята – у високий сезон. За 6 місяців до подорожі найдешевшим варіантом виявився переліт авіакомпанії МАУ: Львів-Стамбул з пересадкою в Києві. Вартість одного такого квитка становить приблизно 90 USD (2500 грн) в обидві сторони. Для порівняння – звичайна середня ціна авіаперельоту в Стамбул -від 5000 грн. Хоча досвід показує – чим ближче до дати вильоту, тим квиток ще дорожче.

Поділимося секретом: за 10-12 місяців до подорожі квиток до Стамбула можна придбати за 37 USD (1000 грн) в обидві сторони. Як завжди, дешеві авіаквитки ми шукали на сайті Skyskanner.com.ua. Цим сервісом користуємося ми і наші родичі. Він швидко порівнює пропозиції багатьох авіакомпаній і обирає найвигідніші варіанти. При цьому Ви бронюєте квитки безпосередньо на сайті авіакомпанії, отримуючи всі необхідні бонуси.

Квиток в потрібному Вам напрямку знайти просто. Внесіть дані в форму пошуку сайту і вибирайте кращий для себе переліт. Якщо у вас немає точних дат подорожі, то в розділі “Дати” виберіть опцію “Весь місяць” і “дешевий місяць”. Так ви зможете побачити і порівняти економні пропозиції, підібрати максимально бюджетний рейс в обидва боки.

Львів. Поїздом ми прибули у Львів. До рейсу півдня, тому просто гуляли і насолоджувалися улюбленим містом, показали його батькам. Ми вже не раз подорожували до Львова. Читайте звіти про наших поїздках в місто Лева:

= Львів за один день. Аромат кави, шоколаду і чарівності.

= Що привезти зі Львова. Топ-18 сувенірів, подарунків і “цяцянок” з міста Лева.

= Парк мініатюр – маловідома пам’ятка Львова. А також Палац Потоцьких і Музей мистецтва давньої книги.

= 20 кращих апартаментів і квартир в центрі Львова.

Поснідали в елегантному кафе “Цукерня на Староєврейській вулиці.

Пообідали в “Гасовій лямпі”. Пройшлися вулицями Старого Міста, накупили львівських сувенірів.

Аеропорт “Львів” імені Данила Галицького невеликий, чистий, сучасний. Нагадав нам аеропорт Вроцлава. Вчасно вилетіли до Києва, коротка пересадка тривалістю 1 година 45 хв, і ми в літаку на Стамбул.

Ми вперше скористалися послугами авіакомпанії МАУ. Особливих претензій немає, тільки одна маленька прикра історія. У нас була ручна поклажа, загального розміру 115 див. Ці розміри трохи відрізнялися від умов 55 * 40 * 20, зазначених на сайті компанії. Зателефонували на лінію підтримки МАУ. Отримали відповідь – таку нестандартну ручну поклажу можна перевозити, головне, щоб не перевищували загальний розмір 115 див. На реєстрацію рейсу у Львові ніяких питань. А ось при пересадці в Києві виникла проблема. Нас відмовлялися пускати в літак з такою ручною поклажею. Вимагали змінити розміри поклажі або здати в багаж за додаткову плату. Тільки наші колективні вмовляння, пояснення про лінії підтримки МАУ змусили працівника вручну перевірити розміри нашої поклажі і пустити нас на рейс.

Прилетіли за розкладом, трансфер в готель, і ми в Старому центрі Стамубула – унікального міста, який одночасно перебуває на двох континентах – у Європі та Азії.

Де зупинитися в центрі Стамбула.

Ми зупинилися в готелі The And. Він просто ідеальний для знайомства з Стамбул. Розташований в самому центрі історичного Старого міста, до Цистерни Базиліки 50 метрів. 70 метрів до площі Султанахмет, а поруч з нею Айя-Софія і Блакитна мечеть. Пройти ще 10 хвилин і ви будете біля входу у Палац Топкапи. 15 хвилин в іншу сторону – Гранд Базар. Недалеко від готелю – зупинка трамвая Т1.

Готель The And невеликий і затишний, як ми і любимо. Ресепшн і лобі готелю.

Номери чисті, комфортні. Wi-Fi безкоштовний, паролем до нього служить номер паспорта. У номері є сейф, телевізор, тапочки, гігієнічні засоби (шапунь, гель для душу), платний міні – бар. Питна вода безкоштовно, постійно оновлюється. Якщо вода закінчилася раніше, без проблем можна попросити на рецепції.


З вікна нашого номера можна було милуватися Айя-Софією.

Готель The And надає ситні сніданки “шведський стіл”. В меню – страви турецької кухні, овочі, фрукти, випічка, соки, чай, кава.

Сніданок в ресторані готелю, який розташований на даху. А панорама, що відкривається з тераси ресторану, настільки крута, що навіть не хотілося його покидати.

Приємно ось так сидіти за чаєм і милуватися краєвидами Старого Стамбула і Босфору)).

Готель The And можна забронювати на сайті Booking.com. Це зручний і головне надійний сервіс. Як їм користуватися, читайте в нашій статті:

= Як забронювати готель через інтернет. Покрокова інструкція. Вибираємо кращий готель за ціною і якістю.

Забронювати житло в Стамбулі можна за цими посиланнями:

  • Готель The And
  • Готелі Стамбула.
  • Апартаменти Стамбула.

Спеціальні акції та пропозиції зі знижками готелів Стамбула дивіться тут:

Booking.com

Старе місто вночі і на світанку.

Стамбул вночі казковий, навіть містичний. А у світлі перших сонячних променів – дуже романтичний. У перший вечір (точніше до півночі) ми влаштували невелику прогулянку до площі та парку Султанахмет. В цей час людей майже не було. Броньовані поліцейські автомобілі охороняли спокій в центрі міста. Прибиральна машина ретельно вимивала з шампунем площа, яку за цілий день витоптали тисячі туристів.

Вечірній Стамбул. Район Султанахмет. Стародавня Айя-Софія.

Велична Блакитна мечеть.

Парк Султанахмет і Блакитна мечеть.

Є у нас сімейна традиція. Любимо знайомитися з новим містом на світанку. Особливо це актуально для популярних туристичних міст, які вдень доводиться розглядати в натовпі. Так, наприклад, вранці ми побачили зовсім іншу Прагу. Дуже приємно дивитися, як місто прокидається, відчувати його особливу ранкову атмосферу.

Правда, у нас в родині не всі витримують такий ранковий похід)). Тільки я з донькою – “мандрівні жайворонки”. Пізніше донька написала на своїй сторінці в соц. мережі – “ми якісь обезбашенних, після безсонної ночі в поїзді, прогулянки по Львову, тригодинного перельоту і однієї пересадки, ми все одно прокинулися о 5-00 і пішли зустрічати схід сонця”))).

Класичного сходу сонця не побачили, небо було в хмарах. Але ми все одно отримали величезне задоволення. Цікаво було побачити ранковий Стамбул, який ще не заповнили туристи.

Стамбул на світанку. Ранкова Блакитна мечеть

Босфор на світанку. Далеко світиться Босфорський міст.

Просто колоритні вулички Старого Стамбула на світанку.

Вид на Блакитну мечеть з іншого ракурсу.

Ранкова Айя-Софія і парк Султанахмет.

Ось таким ми побачили ранковий Стамбул, а хто проспав, той нехай нам заздрить))). Ще пару годин сну, і ми пішли всією сім’єю знайомитися з визначними туристичними пам’ятками Стамбула.

Визначні Пам’ятки Стамбула. День 1.

Першим пунктом програми у нас був палац Топкапи.

Палац Топкапи

Топкапи (Topkapi) – це резиденція султанів Османської імперії в період з XV по XIX ст. Сьогодні Палац – один з найпопулярніших музеїв світу. Його територія велика – 170 га, це розкішний “місто в місті”. Знайти вхід в Топкапи просто. Розповім про шляхи від центрального парку Султанахмет. Обходьте Айя-Софію праворуч від головного входу. На великій площі з фонтаном Султана Ахмета підносяться перші Головні ворота Топкапи “Врата Повелителя”.

Для всіх, хто проходить крізь них у Палац, діє контроль безпеки. До речі, при вході в більшість історичних пам’яток і музеїв Стамбула відвідувачів чекає серйозна перевірка безпеки. Скрізь стоять рамки – металошукачі, рентген сумок і озброєна охорона. Це також створює додаткові черги.

До других воріт “Врата Привітання” – вхід в музей Палац Топкапи – йдемо через красивий парк. Це перший двір комплексу. Колись тут розташовувалися господарські будівлі Палацу, казарми яничарів. Варто тут старий-престарий дерево. На своєму віку воно побачило чимало султанів.

Праворуч від Брами Привітання – каси музею Топкапи. Серед птахів на деревах, ми побачили папуг.

Вхідний квиток коштує 40 турецьких лір. Курс 1 USD – приблизно 4 ліри, 1 євро – 5 лір, 1 ліра – 7 гривень. Якщо є бажання відвідати гарем, то додатковий квиток коштує 25 лір. Вартість комплексного квитка гарем + палац = 65 лір. Аудіогід російською мовою – 30 лір. Вихідний в музеї у вівторок. Краще в Палац Топкапи приходити вранці з 9-00, тоді черзі мінімальні і менше туристів всередині. Квиток можна придбати в касі або в автоматі з продажу.

Для туристів рекомендуємо купити Музейну карту. Для громадян Туреччини вона коштує 80 лір, а для “гостей країни” 125 лір на 5 днів. Її вигідно придбати, якщо ви плануєте відвідувати Палац Топкапи і Гарем (65 лір), Айя-Софію (40 лір), Айа-Іріні (20 лір), музеї Стамбула. Також з цієї Музейної картою вам не потрібно буде стояти в чергах до популярних пам’яток. Карта не діє для Цистерни Базиліки, Вежі Галата. Купити Музейну карту можна в касі музеїв. Краще це зробити в менш популярному місці, щоб уникнути черг.

Палац Топкапи мені дуже сподобався. Для мене це абсолютно нова культура, архітектура та традиції. Плюс багато разів переглядав серіал “Величне століття” про нашу Роксолану. До речі, зйомки фільму проходили в спеціально спорудженому павільйоні на околиці Стамбула. Декорації повністю відтворювали будівля палацу. А безпосередньо в Топкапи знімали лише кілька сцен.

Прогулянка по палацу Топкапи ніби перенесла в ті часи. Здавалося, що зараз у залах палацу з’явиться Сулейман зі своєю коханою Хюррем Султан. Усього в Палаці Топкапи 4 двору і гарем. У кожен двір вхід через старовинні ворота.

Спочатку, поки ще вранці мало туристів, ми відвідали Гарем. Слово в перекладі означає “заборонено”. Сюди не могли заходити сторонні. Цікаво, що саме Хюррем Султан належить ідея перенести гарем в Палац, щоб бути ближче до свого Султана. Сьогодні для туристів доступний тільки перший поверх. Тут жила “еліта” гарему. А наложниці і прислуга жили поверхами вище. У цьому залі згадалася сцена останньої серії першого сезону, як Роксолана велично йшла по балкону)).

Хамам в гаремі.

А тут ніби Валіде Султан роздає подарунки своїм дітям і онукам.

У гаремі була своя кімната для молитви.

Стіни гарему зберігають чимало таємниць і секретів. Тут вирішувалися долі багатьох жінок з різних країн. Він вміщав одночасно близько тисячі наложниць султана.

Розкішні апартаменти султана. Тут проходили прийоми і засідання “дивану”.

Уражені красою і колоритом гарему, ми вийшли на подвір’я Палацу Топкапи. Тут багато квітів, зелені, розкішних будівель. У музеях, сховищах Топкапи, на жаль, фотографувати заборонено.

А в цій альтанці султани вечеряли – “ифтарие” під час Рамадану, насолоджуючись видами Стамбула.

З четвертого двору, з Мармуровий тераси відкривається вид на Босфор і затоку Золотий Ріг.

З мамою.

У дворах Палацу ще застали цвітіння знаменитих стамбульських тюльпанів.


А троянди прикрашають не тільки Топкапи, вони скрізь в Стамбулі.

На відвідування Палацу треба півдня, мінімум 3-4 години. При виході побачили величезну чергу до каси музею Топкапи . Тому дійсно, сюди краще приходити до 10-00.

У першому дворі Топкапи поряд з головними воротами можна побачити Айя-Ірині (церква Святої Ірини). Побудована приблизно в 330-х роках. Вона вважається найстарішим християнським храмом колишнього Константинополя. Деякий час, до зведення Ая-Софії, була головною церквою міста. У стінах Айя-Ірині проходило засідання Другого Вселенського Собору. Це єдина церква, яка не була перетворена на мечеть після захоплення Константинополя османськими військами. Кілька століть Айя-Ірині використовувалася як склад для зброї. А з XIX ст. тут відкрито музей. Вхідний квиток 20 лір.

Ось такий ми побачили церква Святої Ірини.

У залі натягнута сітка. Вона захищає відвідувачів від штукатурки і каменів, що падають зі стелі.

У 8-9 століттях фрески і мозаїки церкви були знищені. Тому вона і виглядає так.

Гробниці Султанів Османської Імперії.

У південній частині комплексу Айя-Софія, на шляху між Топкапи і парком Султанахмет, знаходяться Гробниці Султанів. Тут поховані 5 османських султанів зі своїми сім’ями. До гробниць приходить багато паломників. Вхід вільний. При вході в гробницю обов’язково треба зняти взуття, жінкам покрити голову і плечі хусткою або шарфом.

Айя-Софія

Собор Святої Софії (Ayasofya) – це унікальне явище у світовій історії. Адже за час свого існування Собор змінював своє призначення і при цьому завжди залишався одним із головних храмів Візантії, а з XV століття Османської імперії. Побудована Айя-Софія, Церква Мудрості Божої, в 532 році візантійським імператором Юстиніаном. Майже тисячу років Свята Софія була символом християнства.

Цікаво, що посланці Київського князя Володимира Великого знайомилися з християнською вірою саме в Соборі Святої Софії. Вони були вражені її розкішшю і красою. У храмі в 1054 році відбувся розкол християнської церкви на православну і католицьку. (До речі, саме в Стамбулі знаходиться Церква Св. Георгія – центр Православного світу, храм Вселенського Патріархату). До побудови Собору Святого Петра в Римі, церква Святої Софії вважалася найбільшим у світі християнським храмом.

У 1453 році султан Мехмед II завоював Константинополь і наказав перетворити Собор у мечеть Айя Софія, згодом до храму добудували чотири мінарети. З 1935 року Айя-Софія – музей. Зараз Собор Св. Софії – один із символів Стамбула – пам’ятник Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО.

Вартість квитка в Айя-Софію 40 лір. Біля входу в Собор завжди черги. Тільки вранці людей менше. З Музейною картою, про яку я писав вище, можна проходити без черги.

На території Айя-Софії знаходиться експозиція під відкритим небом із залишками римського храму, базиліки Костянтина і Феодосія, які були на цьому місці до IV століття.

Айя-Софія вразила своєю історією, величчю, містичними легендами.

Кажуть, що точна кількість дверей храму неможливо порахувати. Їх приблизно 360, але двері то з’являються, то зникають. Одна з таємничих дверей Святої Софії з’явилася і сховала в стіні священика. Він читав молитву у момент нападу османської армії на храм. До цих пір за цією стіною чути тихі звуки, шепіт молитви.


Унікальне поєднання християнських і мусульманських символів на стінах Айя-Софії.

Неймовірний купол Святої Софії. Його висота 56 м, а діаметр 30 м. Купол оточений 40 вікнами. Це створює враження легкості і величі.

Омфалион – місце, де коронували візантійських імператорів. У ті часи вважали, що саме тут знаходився “пуп світу”.

Приголомшливо виглядає мозаїка, з якої був розписаний храм ще за часів Візантії. Мозаїка збереглася тому, що її покрили товстим шаром штукатурки, коли собор перетворювали в мечеть. У 1935 році реставратори акуратно відновили старовинні християнські шедеври, видатні візантійські пам’ятники.

Мозаїка IX ст. Пресвята Діва з немовлям Христом під куполом храму.

Серафими – крилаті ангели в основі купола.

Ми піднялися на Верхню галерею храму.

Звідси відкривається чудовий вид на центральний зал Святої Софії.

Тут можна побачити стародавні мозаїки християнського періоду Святої Софії. Діва Марія з немовлям, імператриця Ірина і імператор Іоанн.

Ісус Христос на троні з імператрицею Зоєю і Костянтином ІХ, який за легендою трагічно загинув під час захоплення Стамбула.

Ця мозаїка XIV ст. “Молитва” з Ісусом Христом, Дівою Марією та імператором Іоанном частково відреставрована, внизу ліворуч розміщено її повне міні-зображення.

Традиційні рослинні і геометричні орнаменти прикрашали стіни мечеті Айя-Софія. Їм майже 500 років.

На першому поверсі Айя-Софії розміщені виставки сучасного мистецтва. Картини, скульптури, інсталяції.

Туристичний атракціон за виконанням бажань. “Колона, яка плаче” знаходиться праворуч від входу в Айя-Софію. Треба загадати бажання, вставити великий палець в отвір і прокрутити на 360 градусів. Важливо, щоб палець всередині став мокрим, але з такою кількістю бажаючих це не завжди вдається.

Також на першому поверсі можна подивитися фільм про історію та визначні пам’ятки Айя-Софії.

Справжнім господарем почувається в Айя-Софії … кіт. Його ім’я Gli. Він важливо крокує по музею і спостерігає за відвідувачами. Цікаво, що котик живе тут вже кілька років. За цей час став найпопулярнішим серед всіх стамбульських котів, такоя собі місцева знаменитість. Ще б пак, його гладив сам Барак Обама, коли відвідував Айя-Софію. Нам також пощастило побачити Gli, на жаль погладити не вдалося))).

У дворі музею розкішний Фонтан Святої Софії.

Під час візиту до Айя-Софії ми почули чарівний спів муедзина, що закликає мусульман до молитви. Дуже цікаво було слухати як він перегукується з муедзином в Блакитній мечеті. Мені дуже подобається як звучить азан. Слухав би і слухав)))

Блакитна мечеть

Блакитна мечеть (Blue Mosque, Sultan Ahmet Camii) – головна мечеть Стамбула, одне з найкрасивіших будівель, символ міста. Султан Ахмет почав будувати її в 1609 році. Друга назва храму Мечеть Султанахмет. Блакитна мечеть має свою унікальну особливість – вона єдина, що має шість мінаретів. А назва така отримала, тому що інтер’єр декорований біло-блакитний керамікою ручної роботи, що поставлялася з відомого гончарними традиціями міста Ізнік.

Між Айя-Софією і Блакитний мечеттю розкинувся мальовничій затишний парк Султанахмет з алеями, квітами, пальмами, фонтаном.


Вхід в Блакитну мечеть безкоштовний, але туристам можна відвідувати храм тільки в той час, коли немає молитов.

Основні правила для відвідувачів, розклад молитов – перед входом. У п’ятницю – основний молитовний день, тому туристів не пускають. У мечетях є обов’язковий дрес-код: чоловікам потрібно бути в штанах, а не в шортах, жінкам – у довгих спідницях або штанях, і шарфах/хустках, що покривають голову і плечі. Перед входом треба роззутися. (Бажано мати з собою шкарпетки, якщо ви в босоніжках, і пакет для взуття, щоб носити її з собою).

Але мене “спіткала невдача”, від якої не застрахований жоден мандрівник. Мечеть для відвідувачів була закрита на реконструкцію, тому всередину мені потрапити не вдалося. Ех … Що ж, буде ще один привід відвідати Стамбул))). В цей раз я просто погуляв по розкішному внутрішнього двору мечеті.

Неймовірна краса і велич Блакитної мечеті вражає.

Вид на Айя-Софію і парк Султанахмет від Блакитної мечеті.

Іподром

Площа Султанахмет і Блакитна Мечеть розташовані на території старовинного візантійського іподрому. На його арені проводились кінні змагання, гладіаторські бої. Султан Ахмет зруйнував більшу частину іподрому, старі візантійські палаци, щоб побудувати Блакитну мечеть. Від колишнього місця розваг часів Візантії залишилася лише невелика площа.

На початку іподрому знаходиться Німецький фонтан. Це подарунок німецького кайзера Вільгельма II . Фонтан встановили на площі в 1900 році.

До теперішнього часу збереглися обеліски, які прикрашали іподром за часів Візантії.

Єгипетський обеліск. Був привезений з Луксора в 390 році. Обеліск можна вважати самим старим “будівлею” Стамбула. Адже його вік датується приблизно XVI ст. до н. е.

Зміїна колона. Була привезена з Греції в 326 році. В оригіналі колона мала висоту 6,5 метра і складалася з трьох переплетених змій. Голови були вилиті з бронзових щитів. Але у 1700 році колона була розбита. Одна з зміїних голів зберігається в Археологічному музеї Стамбула.

Обеліск Костянтина. Був зведений імператором Костянтином VII.

Мінарети Блакитної мечеті і обеліски Іподрому.

Далі – прогулянка по вуличках Старого міста Стамбула. Між будинками видно Мармурове море.

Колрритная Стамбульська архітектура Старого міста.

Цікаво було подивитися сучасні спальні райони європейської частини Стамбула. Тут добре.

Оригінальне поєднання – старовинна мечеть і сучасні багатоповерхівки.

Громадський транспорт Стамбула. Щоб подивитися спальні райони Стамбула, інші історичні пам’ятки поза Старого Міста ми скористалися громадським транспортом. Приємно здивувала оригінальна система оплати транспорту з допомогою Стамбул карт.


Також нової для нас була система пропуску в трамвай. Вона схожа на вхід в наше метро. Щоб зайти на зупинку трамваю, потрібно пройти турнікет і оплатити проїзд. Шансів проїхати “зайцем” тут немає)).

У Стамбулі сучасні комфортні трамваї, метро, автобуси, фунікулери. Широка мережа громадського транспорту та на суші, і на воді.

Більш детально про громадському транспорті Стамбула читайте у статті:

= Громадський транспорт Стамбула: вартість проїзду, де купити квитки, як заощадити.

Визначні Пам’ятки Стамбула. День 2.

Наступний день був дощовим. Маршрут другого дня запланували цікавий і різноманітний.

Гранд Базар.

Першим пунктом був Гранд базар – найбільший критий ринок у світі. Це такий собі “місто в місті”, що нараховує понад 60 вулиць і близько 4000 магазинів. У кожного своя історія. Заснований Гранд Базар на місці візантійського ринку близько 550 років після захоплення османськими військами Константинополя.

Колоритними вуличками Старого міста попрямували “базарувати”, як кажуть у нас у Богуславі. До речі, “базар” – слово східного, перської, походження, “прижилося” в Україні ще з часів турецько-татарських набігів.

Старовинні ворота Гранд базару з цифрами “1461” на фасаді були закриті. Виявляється, в неділю ринок вихідний.

Майже всі магазини на навколишніх вулицях закриті.

Забіжу наперед, в центрі Стамбула дуже багато колоритних магазинів, тому “базарували” ми у Старому місті. Ми дуже любимо турецькі солодощі: баклаву, рахат-лукум, пишмание, халву, шербет. “Це мій рай!”, – сказала дочка, коли ми зайшли в магазин із солодощами, прянощами, кава, турецьким чаєм. Ціна за 1 кг лукуму може бути 90 – 110 лір. У всіх магазинах дають пробувати свій товар. Ми ласували смакотою і робили покупки із задоволенням.

В одних магазинах на цінниках написано, що ціна фіксована, в інших (де цього не вказано) можна і потрібно торгуватися. А від таланту турецьких продавців, який формувався і “шлифовался” століттями, я просто в захваті. Вони можуть продати тобі все, що завгодно, до того ж за значно завищеною ціною. Важко доводиться довірливим людям і тим, хто не вміє говорити слово “ні”. І навіть якщо ви переплатили, то сприймайте це як за рахунок велика кількість компліментів на вашу адресу))).

Мечеть Нуросмание. Поруч з воротами Гранд Базару дуже атмосферний місце – Мечеть Нуросмание, 1755 року. Це цілий комплекс будівель, в які входить мечеть, бібліотека, школа медресе, гробниці. Нуросмание має оригінальну архітектуру в стилі турецького бароко. Тут мало туристів, спокійно і красиво.

Бібліотека Нуросмание.

Колоритними вуличками йдемо вгору до Мечеті Сулейманіє.

По дорозі побачили стародавній хамам Сулейманіє 1550 року. Це частина комплексу мечеті. Цікаво, що хамам і сьогодні є чинним.

Вулиця, що веде до великого комплексу мечеті Сулейманіє.

Мечеть Сулейманіє, (Süleymaniye)

З усього подорожі це місце залишило одне з найяскравіших моїх вражень. Мечеть Сулейманіє – друга за значенням і найбільша мечеть Стамбула. У ній можуть розміститися до 5000 віруючих. Мечеть побудував у 1550 році султан Сулейман І, чоловік нашої Роксолани. Храм має 4 мінарети, оскільки Сулейман був четвертим османським султаном.

Зі стін мечеті відкривається неймовірний вид на затоку Золотий Ріг, Босфор, міст Галата і Галатскую вежу.

Чим ще нам сподобалася мечеть Сулейманіє. Вона менш туристична, адже знаходиться трохи в стороні від головних визначних пам’яток Стамбула. Тому більш затишна та тиха. Це великий комплекс з багатьма будівлями, парком, кладовищем, лазнею, медресе (навчальним закладом), бібліотекою.

В мечеть не можна заходити взутим. А жінкам потрібно покрити голову і плечі. Взуття ми залишили в спеціальних шафках (можна взяти з собою і носити в пакеті). Всередині – дивовижна краса, тиша, простір, спокій. Килими на підлозі дуже м’які, з густим ворсом. На них приємно походити / посидіти, милуючись красою храму.

На кладовищі мечеті, у мавзолеях, поховані Сулейман I і Роксолана, Хасекі Хюррем-султан.

Гробниці (тюрбе) Сулеймана і Хюррем-султан знаходяться поруч. Ось в цій гробниці – могила Роксолани і декількох її дітей. Люди поклоняються і шанують Хюррем-султан, як святу.

У сусідній гробниці (тюрбе) похований султан Сулейман I і кілька його дітей.

Несподівано почався дощ і вніс корективи в наші плани. Від Мечеті Сулейманіє можна хвилин за 10-15 спуститися колоритними вуличками до Галатскому мосту і району Еміньоню, звідки відпливають прогулянкові кораблики.


Але ми змушені були повернутися в готель, щоб взяти парасольки і одягнутися тепліше. Вулички району Гранд Базару перетинаються, заплутуючи туристів. Іноді в цьому колориті ми відчували себе, як герой Євгена Миронова у фільмі “Діамантова рука”. “Чьорт побьєрі!”. Карта міста, гугл мапс і підказки продавців магазинів допомогли вибратись з цього лабіринту торгових вуличок.

По дорозі не обійшлося без пригод. Повз йшов чистильник взуття. Раптом у нього впала одна з щіток. Звичайно, ми йому про це сказали. В знак подяки, він запропонував почистити нам взуття. Ми відмовилися, але він якось агресивно на це відреагував. (Далі ми почули «Непереводимую гру слів з використанням місцевих ідіоматичних висловів».

Дивно … Я потиснув йому руку і ми пішли далі. Пізніше в інтернеті знайшли інформацію, що в популярних туристичних місцях Стамбула є такий вид шахрайства. Цей “чистильник” спеціально втрачає щітку з надією, що турист йому допоможе. У відповідь він пропонує свою послугу ніби безкоштовно, але потім буде вимагати за це гроші і не маленькі. Ось так)))

У багатьох великих туристичних містах зустрічаються шахраї. Наприклад, у Римі, Празі. Фантазії на “розлучення” туриста на гроші багато. Але з “чистильником взуття” ми зустрічаємося вперше. Якесь шосте почуття вберегло нас від цієї маленької неприємної історії в Стамбулі. Тому будьте уважні!

“Здаємо” прекрасне місце для фотосесій в центрі Стамбула, навпроти нашого готелю The And недалеко від площі Султанахмет. Яскраві будиночки цих кафе видно здалеку.

Усередині так само цікаво, як і зовні. Тут, у затишку кафе, ми зігрілися і випили смачний турецьку каву і чай. До речі, чай на турецькому мовою так і звучить “чай”.

Пообідати вирішили у ресторані “Ela Sofia”, це біля Айя-Софії. У цьому автентичному закладі спробували справжній турецький кебабу, один метр))). Тут відкрита кухня. Всі процеси приготування кебабу і лаваша ми могли спостерігати.

Метр кебап був дуже смачним.

Вулиця Істікляль і площа Таксим.

На трамавае Т1 ми доїхали до зупинки Кабадаш (Kabadas), далі на унікальному підземному фунікулері піднялися до площі Таксим (Такѕім). Від неї починається знаменита торгова пішохідна вулиця Істікляль.

Площа Таксим. У центрі – монумент на честь Революції. Поруч будується нова мечеть.

Туреччина претендує на проведення Євро 2024.

Вулиця Істікляль (Istiklal) – популярна пішохідна вулиця, довжиною 1,5 км. Тут завжди багатолюдно, багато магазинів, бутиків відомих брендів, посольства різних країн. По ній ми прямуємо до Вежі Галата. Вулиця Істікляль і вежа знаходяться на пагорбі. До Галати з боку Галатського мосту йде крутий підйом з безліччю ступенів, по ньому важко підніматися. (Хоча для підйому можна скористатися іншим старовинним фунікулером Karaköy-Tünel).

У нас піший маршрут і він долається легше, коли спускаєшся з пагорба. Тому оптимальне рішення – це пройтися, як ми, від площі Таксим до Вежі Галата, а далі – по сходах вниз до Галатскому мосту.

По вулиці Істікляль ходить яскравий історичний трамвай. Маршрут від площі Таксим до площі Тюнель.

У дворі, за ажурними воротами, знайшли Церква Св. Антонія Падуанського. Це головний католицький храм Стамбула. На відміну від галасливої Істікляль у дворі і в церкві спокійно, тихо, комфортно.

Всюди в Стамбулі червоні лотки на колесах. Тут продають кукурудзу, смажені каштани і бублики Simitci. До речі, на вулиці Істікляль є супермаркет турецьких солодощів. Великий вибір і недорогі ціни.

Взяли участь у знаменитому турецькому розвазі – придбання дондурми (морозива). Весело було всім, навіть продавцю, якого ми теж розіграли))) Тому відео варто додивитися до кінця)).

Наближаємося до Вежі Галата. Вулички стають вже і спрямовуються вниз.

Що хочеться сказати про вулиці Істікляль – весела, цікава, багато магазинів. Про неї пишуть усі путівники по Стамбулу. Але, на мою думку, вона не варта того, щоб спеціально виділяти час. Особливо коли воно обмежене. Істікляль краще відвідувати тоді, коли в Стамбулі вже багато побачили.

Вежа Галата (Galata Kulesi)

Ось і кінцева точка нашої прогулянки по вулиці Істікляль – Вежа Галата. Побудована вона генуезцями в 1348 році. Поруч – залишки середньовічних захисних мурів. Довгий час Галата була найвищою будівлею Стамбула. Висота 60 м, а над морем – 140 м. Цікаво, що в XVII столітті місцевий винахідник сконструював крила і перелетів від вежі Галата на інший берег Босфору.

З верхнього балкона відкривається вид на Стамбул. Але біля входу в башту була довга черга, тому ми вирішили цього разу не підніматися на оглядовий майданчик. Увечері влітку на тлі стін вежі відбувається захоплююче світлове лазерне шоу.

Біля Вежі Галата – оригінальний пам’ятник бездомним тваринам.

У Стамбулі дуже багато вуличних кішок і собак. Вони себе вільно почувають. Це такі ж самі жителі міста. Люди мирно співіснують з тваринами. Коти і собаки ситі, адже їх годують жителі Стамбула. Всюди в місті ми бачили корм для тварин і повні миски води.

Великі собаки сплять прямо на площах і вулицях, майже під ногами у людей. Головне, не наступити))). Ось солодко спиться собачці біля брами Топкапи.

“Маленькі собачки на вулиці Істікляль.

До кішок ставляться з повагою. До всіх, а не тільки до самого популярного коту Gli з Айя-Софії, про який я розповів вище. Були свідками того, як котика “виганяли” з кафе, тому що час закриватися. Не криком, не віником, не ногами. Офіціант взяв кота на руки, урочисто виніс за двері і ніжно поклав на вулицю. Кіт, видно, звик до цієї “процедури”, тому покірно звісив лапки і нявкнув, коли відчув під ними землю)). І таке ми спостерігали не один раз.

Особливу повагу до котикам має свої причини і легенди. Перша причина – чисто практична. Коти – частина еко-системи міст. Вони не дають збільшитися кількості гризунів, яких досить багато у великих поселеннях. Існує і легенда. Пророк Мухаммад дуже любив кішок. Він вважав їх чистими тваринами. Навіть вмивався водою, яку вони пили. Його улюбленицею була кішка Муизза. Вона завжди була поруч. Заради її спокійного сну, Пророк міг відрізати шматок одягу, на якому вона прилягла. З тих пір повагу до кішок – це частина традицій і культури.

Від Вежі Галата ми спустилися до Галатскому мосту, перекинутому через затоку Золотий Ріг. Перший раз в житті побачили двоповерховий міст. На першому поверсі – ресторани, магазини. А на другому – автомобільна дорога, трамвайні колії та пішохідний тротуар.

Перший поверх Галатського мосту.

У центрі розвідний міст. По обидві сторони другого поверху – рибалки. Вудки стирчать, як у їжака голки.

Вид з Галатського мосту на Босфор.

Затока Золотий Ріг і міст Золотий Ріг.

По обох берегах біля мосту знаходяться причали. Звідси ходять катери громадського транспорту “вапуру” і прогулянкові човни. Від причалу Еміненю можна дістатися до Принцевих островів. При гарній погоді ми планували прогулянку на катері по Босфору. Але скасували, тому що промокли і замерзли під дощем))) Покатаємося в наступної поїздки в Стамбул.

Детальніше про громадському транспорті Стамбула читайте в нашій статті:

= Громадський транспорт Стамбула: вартість проїзду, де купити квитки, як заощадити.

На мосту Галата розміщено безліч ресторанів, але у нас була інша мета. На причалі Еміньоню, на протилежному від Вежі Галата березі, продається оригінальна вулична їжа – балик экмек (balik ekmek). Це знамените місцеве блюдо – риба в хлібі.

Ось з таких оригінальних човнів продається balik ekmek. Тут його готують. Блюдо користується популярністю не тільки у туристів, але й місцевих жителів. До човнів завжди черги. Столики поруч зайняті.

Що сказати – смачно, цікаво, оригінально. Якщо буде можливість, то ще буду купувати. Це блюдо схоже на хот-доги. Тільки замість сосиски – смажена риба. Їсти треба обережно, можуть попастися кісточки.

Гастрономічний тур продовжився смачною вечерею і відкриттям місцевих ресторанних традицій. Виявляється, більшість закладів Стамбула спеціалізуються на приготуванні певних страв з певних продуктів. Наприклад, в одному ресторані готують тільки страви з квасолі (тут десерти і рибу замовити неможливо), у другому – тільки рибне меню, інший заклад пропонує тільки м’ясні блюда гриль. Тому, для вечері з основної страви і десерту з чаєм/кавою, доведеться відвідати як мінімум два заклади. Ось такі цікаві гастрономічні традиції.

Вдень ми відвідали “кебапный” ресторан. (Вище я писав про нього). А вечеря почали в закладі, який спеціалізується на “кефте” – м’ясних котлетки. (У нас би його назвали “Кефтерия”)). Знаходиться у вуличці поруч з Айя Софією. До кефте подаються тільки овочі. Є сік, вода, чай в меню немає.

На десерт і чай/каву ми перейшли в інший ресторан/кафе Fuego, що знаходиться у вуличках недалеко від парку Султанахмет.


Кожне наше подорож залишає враження, розширює кругозір і навіть змінює переваги. Чому-то ми вважали, що в Туреччині віддають перевагу каві. Але більшість місцевих жителів п’ють чай. За вечір – по кілька склянок, які мають оригінальну назву “бардак”. Турецький чай – чорний, запашний, з оксамитовим смаком. Після подорожі до Стамбула Олена, прихильниця зеленого чаю, перейшла на чорний.))

Ось на такий смачною ноті завершився наш другий туристичний день. Традиція переходити від одного закладу до іншого нам сподобалася))). Але залишився невиконаним ще один пункт туристичної програми.

Цистерна Базиліка (Yerebatan Sarnıcı)

Найближче до нашої готелі The And знаходилася Цистерна Базиліка, але відвідали її ми вже в день від’їзду)). Завжди спостерігали такі черги, які зменшувалися тільки ввечері.

Вранці в понеділок черги майже не було. Квиток коштує 20 лір. (Для громадян Туреччини – 10 лір). Вперше під час цієї подорожі квитки продавалися тільки за готівку. За квитки в основні визначні пам’ятки Стамбула можна було розрахуватися карткою.

Це маленьке непомітне будівлю і є знаменита Цистерна Базиліка ( “Yerebatan Sarnıcı»). Основна її частина – під землею. Цистерна Базиліка займає велику площу, на 145 65 метрів. Це ціле підземне місто. Вихід знаходиться поруч з Айя-Софією.

Цистерна Базиліка побудована в V столітті при імператорі Юстиніані. У той же період були зведені Айя-Софія, Айя-Ірина. Це одне з найбільших підземних водосховищ, які збереглися до нашого часу. У цьому водосховищі накопилася вода на випадок посухи чи облоги міста. Вона надходила акведук з-за меж міста. Цистерна Базиліка виконувала свою функцію, поки не захопили Константинополь турки. З тих пір базиліка була в занепаді. І лише у 1987 році тут відкрили музей. У підземеллі прохолодно і дуже сиро.

Своєю містикою, загадковістю Цистерна Базиліка приваблює кінематографістів. Тут проходили зйомки багатьох фільмів: епізодів “Бондіани”, “Одіссея”, “Інферно” з Томом Хенксом. У Цистерні Базиліка проходять виставки, концерти, театральні вистави.

При будівництві водосховища використовували колони різних античних храмів. Тому вони відрізняються між собою за кольором або візерунком. Таких колон налічується 336 штук.

Колона, яка плаче. За легендою, візерунок – це сльози сотень рабів, померлих під час будівництва.

Одними з найцікавіших пам’яток Цистерни Базиліки є колони з головами Медузи Горгони. Коли водосховище було заповнено водою, голови були під водою. Це виглядало дуже містично.

Чому голови перевернуті? Напевно, щоб люди не боялися закам’яніти, коли подивляться в очі Горгони.

А ми говоримо Стамбулу – До побачення!

Традиційне сімейне фото.

На нас Стамбул справив величезне враження. Це подорож розвіяло багато стереотипів і відкрило прекрасне місто з приємними, гостинними людьми. Стамбул – сучасний мегаполіс зі своїм унікальним, неповторним колоритом.

Нова культура і архітектура, новий світ, нові друзі і родичі. Це все об’єднується в одну силу, яка нас буде постійно повертати в Стамбул. Я хочу ще побродити по дворах і залах Палацу Топкапи, відвідати азіатську частину Стамбула, хочу побачити всередині Блакитну мечеть, розглянути місто з висоти пташиного польоту з хмарочоса Сапфір, насолодитися морською прогулянкою по Босфору і на Принцеві острови. До зустрічі, Стамбул!

Бажаю Вам нових яскравих подорожей!

До речі, житло в подорожах ми бронюємо на цьому сайті:

Booking.com