Facebook
Twitter
Google+
Pinterest
Linkedin

Саксонія знайома творами мистецтва, розкішною архітектурою міст, старовинними замками. Ще ця дивовижна земля багата прекрасною природою і затишними містечками – курортами. У кожній поїздці ми намагаємося урізноманітнити програму. Другий день нашої подорожі по Саксонії вирішили присвятити природних пам’яток. Головна мета цього дня – відвідання національних парків Саксонської та Чеської Швейцарії.

Маршрут першого дня за Саксонії читайте тут:

= Німеччина. Саксонія: Дрезден, Моріцбург, Мейсен. На машині по Європі. Звіт-частина 3.

Саксонська Швейцарія знаходиться всього в 50 км на південний схід від Дрездена і 80 км від м Мейсена. І знову тут скажу про переваги самостійних подорожей. В Саксонську Швейцарію, міст Бастай, заїжджають туристичні автобуси по дорозі з Праги в Дрезден. А от Чеська Швейцарія – незвіданий туристичний об’єкт для організованих туристів. В місто Грженско, відправну точку в маршруті по Чеської Швейцарії, прибувають в основному самостійні мандрівники. Ми об’єднали ці природні парки в один денний маршрут. Дорога проходила через містечко Пірна, куди ми заїхали на годинку. Але про все по порядку.

Зміст:

  • Пірна – затишний курортний “медівникове місто.
  • Дивовижні ландшафти Саксонської Швейцарії. Міст Бастай.
  • Чеська Швейцарія, або втрачені в Загубленому світі.

а) Практична інформація щодо Чеської Швейцарії.

б) Маршрути по Чеської Швейцарії.

  • Місто Дечин – милий чеське містечко.

Маршрут другого дня по Саксонії.

Мейсен – Пірна – Саксонська Швейцарія (біля Ломена) – Bad Schandau – Чеська Швейцарія (біля Hrensko) – Дечин ( ночівля).

Пірна – затишне курортне містечко.

Першою зупинкою в нашому маршруті був р. Пірна. Містечко знаходиться в 25 км на південний схід від Дрездена на березі річки Ельби. За відмінною німецької дорозі ми не помітили як приїхали в Пирну.

Першим ділом шукаємо де поставити машину. Дуже сподобалася організація парковок у цьому місті, як і в Німеччині в цілому.

Читайте також: На машині в Німеччину. Оплата доріг, ПДР, комплектація авто, вартість бензину, екологічні зони паркування.

Багато паркувальних місць у центрі, поруч зі Старим містом. Є відкриті стоянки, але ми вибрали поверхову паркування. Цікаво, що замість ресторану або готелю в Пирне побудована така 4 – поверхова парковка, приблизно на 80 -100 автомобілів.

Ціни на паркування доступні.

Всередині все компактно.

Коли поверталися – оплатили паркування в касовому автоматі при вході.

Для оплати паркування вставили в проріз паркувальний талон, який взяли в автоматі при в’їзді (на фото зліва). Оплатили в касовому автоматі готівкою. В результаті отримали чек про оплату. ( на фото праворуч). При виїзді його вставили в проріз паркувального автомата.

Прогулянка по Старому місту Пірни зайняла у нас приблизно 1 годину. Але цього часу вистачило, щоб ми закохалися в містечко. З задоволенням би залишилися тут на кілька днів. Ну як таке може не вразити?! Головна площа Marktplaz.

Пірна – дивно колоритний стародавній саксонський торгове містечко. Йому вже близько 8 століть. Глядачі популярного німецького телеканалу MDR назвали Пирну другим за красою містом Саксонії. В цей курортний містечко з’їжджаються багато туристів. Пирну називають воротами в Саксонську Швейцарію – національний парк з безліччю піших , альпіністських та велосипедних маршрутів. Поруч з містом багато старовинних замків. Є в Пирне водний парк Geibeltbad Pirna з басейнами і саунами для релаксу після активного відпочинку.

Пірна славиться хорошим вином. З цього міста починається туристичний маршрут “Саксонський винний шлях”, проходить уздовж Ельби і закінчується в Мейсені ( містечку, про якого ми розповідали в попередній статті).

У Пирне великий вибір хороших готелів, квартир, гостьових будинків, Що знайти і забронювати житло, просто перейдіть за прямим посиланням нижче:

  • готелі Пірни
  • апартаменти Пірни

Вигідні спецпропозиції та акції готелів Пірни дивіться у формі нижче:

Booking.com

Відома Пірна ще й як світовий постачальник пісковика. Багато будівлі і скульптури в місті зроблені з цього каменю. Піщаник вперше у світі став матеріалом навіть для сучасної місцевої дитячої площадки. Блоки саксонського пісковика з Пірни поставлялися в давні часи і зараз також в багато країн світу. Відомі європейські імператорські палаци були побудовані з каменю, видобутого в Пирне. Наприклад, розкішні палаци, скульптури і церкви Дрездена. Гасло сучасного міста “Pirna – Sandstein voller Leben”, що означає “Пірна – піщаник, наповнений життям”.

По торгівельній вулиці прямуємо від парковки до Старого міста Пірни. Курорт тільки прокидається. Деякі магазинчики все ж відкриті.

Дуже оригінальні і милі сувеніри.

Виходимо на головну площу Старого міста (Altstadt). Називається вона Marktplatz, що означає “ринкова площа”. Здавна тут були торговельні ряди. Цікаво, що Старий квартал був відновлений відносно недавно – в 1990 – ті роки. Багато будинків були пошкоджені під час бомбардування союзниками в 1945 р. Пірна сильно постраждала від повеней 2002 і 2013 років. Але місто після затоплення водами Ельби знову приведений в порядок. Навколо -традиційний німецький “ordnung”. Все якесь “нарядно – пряничное”, дуже приємна атмосфера.

На площі є старовинний колодязь, з крана тече вода. Чи можна її пити ми не знаємо, але освіжитися жарким літнім днем можна))

У центрі площі височіє Ратуша. Вона на фото зліва. Будівля перебудовувалося в 1396 р. Багато століть Ратуша була місцем для торгівлі. Тут знаходилися крамниці купців, шевців, сукнарів, пекарів. Зараз це міське адміністративна будівля.

Над головним входом у Ратушу – старовинний сонячний годинник і герб міста Пірна з червоними левами і золотими грушами на дереві.

З іншого боку Ратуші – гарні видно красиві годинник з золотисто – чорним циферблатом. На них є також місячний календар, зображені фази місяця. Під годинником – герб міста Пірни 1549 року, а нижче – старовинний саксонський герб 1555 року. Вони обидва зроблені з символічного міського каменю – пісковику.

Біле будівля Canalettohaus з загостреним готичної дахом і віконцями перебудовувалося на площі в 1520 р. Названий будинок в честь середньовічного венеціанського пейзажиста, придворного художника саксонського курфюрста Фрідріха Августа III Бернардо Белотто, відомого як Canaletto. Він малював міські пейзажі. Пірна так сподобалася йому, що художник в 1753 -55 роках присвятив їй 11 картин. Деякі з цих творів представлені в Галереї Дрездена.

У цьому мальовничому будинку на Marktplatz зараз – виставка копій картин Каналетто і туристичний центр. В ньому ми взяли безкоштовну карту міста, на якій побудували подальший маршрут прогулянки по Пирне.

Є в історії Пірни дуже трагічний і жахливий момент. Пов’язаний він із замком, який височить на пагорбі над Старим містом. Добре його видно з багатьох вулиць і з центральної площі. На фото – високо справа за білим домом Каналетто. До нього ми підніматися не плануємо, але про його трагедії розповімо.

Це замок Зоннентшайт, його назву на німецькому Sonnenstein , дослівно перекладається як “сонячний камінь”. Побудований замок на горі в XIII столітті. З 1811 року по 1942 рік у ньому розміщувалася психіатрична лікарня.

У роки Другої світової війни замок Зонненштайн став випробувальним полігоном, на якому розроблялися методи масового знищення людей. Почалося все в 1934 р. після приходу до влади націонал – соціалістів на чолі з Гітлером. У той час в країні втілювали ідеї “чистоти раси”. Як непридатних стерилізували або вбивали людей, які страждають спадковими, психічними, тяжкими захворюваннями, інвалідів. Офіційно процес називали “евтаназією” або “смертю во благо”. Этоделали в декількох лікувальних центрах та психіатричних лікарнях Німеччини. У їх числі був Зонненштайн. Методи були різні: хворих морили голодом, давали у великих дозах ліки, робили смертельні ін’єкції.

Психіатрична лікарня Зонненштайн стала однією з перших, в яких запустили програму смерті Т – 4″ , почали масово знищувати хворих людей в газових камерах. Тут же були побудовані печі крематорію. За два роки, з 1940 по 1942 р, було вбито майже 15 тисяч осіб, з них більше 1000 військовополонених. Після таких “випробувань” газові камери для “рассовых чисток” були встановлені в Освенцімі та інших концтаборах. У 1947 р. головний лікар і санітари лікарні Зонненштайн були засуджені до смертної кари.

З 1970 р. у замку працює реабілітаційний центр для інвалідів. А з 2012 р. після реконструкції окремі зали і сад замку Зонненштайн відкритий для відвідувачів. На фото – на горизонті в кінці вулички видніється замок на пагорбі.

Від площі Markplatz ми попрямували до головної міської церкви Святої Марії.Це великий гарний лютеранський храм, зведений в 1546 р. Її готична 60 – метрова вежа видно здалеку.

Всередині церкви є унікальні пам’ятки XVI століття: оригінальний 10 – метровий кам’яний вівтар, кам’яна купіль для хрещення з 26 мініатюрними скульптурами дітей. Вони створені (як і весь храм) з місцевого пісковику. Також у церкві Святої Марії зберігаються картини 1544 -1546 років з сюжетами з Біблії і старовинний орган. У церкві проводяться концерти класичної музики.

Видно, що курортне містечко – пізно прокидається. Нам не вдалося потрапити в собор Св. Марії. Виявилося, що він відкривається тільки в 11-00. Ранкова курортна Пірна разом з магазинами і кафешками тільки прокидається (і це в 10! ранку).

Головний вхід у міську церква Святої Марії.

Прогулянка по ранковій Пирне дуже приємна. Туристи тільки прокидаються і можна насолодитися майже пустельними вулицями і площами міста. Навколо багато старовинних будинків. Кожен з них має свою історію, зберігає свої таємниці.

У старовинному будинку на фото праворуч зараз ресторан, а в середні століття з 1578 р тут була аптека “Золотий Лев”.

Над входом в будинок – фігура золотого лева і пам’ятна табличка. Вона присвячена герою Пірни – міському аптекарю Феофілу Якобаеру. На ній написано: “Тут жив T. H. Jakobaer – спаситель нашого міста 25 вересня 1659 р.”. Під час 30 – річної війни шведські війська захопили Пирну – все грабували, руйнували, знущалися над жителями. Вони запланували спалити містом. Аптекар, дізнавшись про це, поїхав в Дрезден і через суд звернувся до саксонської принцеси Магдалені, подрузі королеви Швеції, з проханням скасувати рішення про знищення міста. Пірна була врятована, а Феофіл Якобаер став героєм і отримав у нагороду привілеї у фармацевтичному та пивоварному справі.

Міська бібліотека Пірни розмістився в старовинному будинку XVII століття. Над входом – портал з головою лева 1770 року, вирізаний з саксонського пісковика.

На багатьох будівлях Пірни можна побачити вишукані старовинні балкончики. Вони збереглися з 16-17 століть.

А в цьому будинку по дорозі на курорт Marienbad зупинявся в квітні 1813 р. відомий німецький поет Гете. У 1925 виступав з промовою лідер німецьких комуністів Ернст Тельман.

Цей оригінальний пам’ятник встановлено в Пирне недавно. Він присвячений самим видатним громадянам міста за всю його історію: бургомістру, першого єпископа, трубача, торговцям, простим людям, які щодня виконували свою роботу.

Цікавий Міський музей Пірни розмістився в стародавньому будівлі Домініканського монастиря, заснованого тут в 1300 р. (адреса – вул. Klosterhof 2/3).

Домініканський монастир і церква Святого Генріха були реставровані і стали чинними для парафіян в 1990-і роки.

Висока стела зведена в Пирне за наказом курфюрста Августа Сильного в 1722 р. На ній герб королівської сім’ї. До речі, вона зображена на картинах Каналетто. На цьому стовпі вибиті старовинні назви різних німецьких міст і відстані до них від Пірни в годинах. 1 година дорівнює приблизно 4,5 км. Наприклад, до німецького містечка Annaburg – 25 годин, або майже 112 км. До р. Meisen, звідки ми сьогодні приїхали, 17 годин або 76 км. Цікава система вимірювання відстаней))) Все логічно, найбільш практична на той час інформація про кількість часу в дорозі. Навіщо в XVII столітті ці кілометри))

Німці дбають про екологію, до електромобілів додалися електро-велосипеди. Ось безкоштовна зарядка для таких велосипедів.

Знайомство з затишним курортним містом Пірна залишив теплі враження. А ми прямуємо до природних пам’яток Саксонії. Переїхали через міст. По дорозі розглядаємо сучасну частину Пірни вже на іншому березі Ельби.

Саксонська Швейцарія. Міст Бастай.

Саксонська Швейцарія – національний парк з приголомшливо мальовничим гірським ландшафтом в 30 км на південний схід від Дрездена. Він займає територію в 9,5 тисяч га на кордоні Німеччини та Чехії. Його сусід – національний парк Чеська Швейцарія. Обидва парки – це частина Эльбских пісковикових гір, які є частиною Східних Рудних гір.

Звідки така назва і при чому тут “Швейцарія”. До XVIII століття ця місцевість називалася “Мейсенское плато”. Швейцарські художники Антон Граф Адріан Цинг, преподававшие у Дрезденській академії мистецтв, облюбували ці місця. Гірська місцевість над Ельбою з ущелинами, водоспадами та старовинними замками нагадувала їм рідну Швейцарію і гірський масив Юра. Звідси й назва “Саксонська Швейцарія”.

За такою красою ми сюди приїхали)))

У 1800 – ті роки швейцарські художники сюди їздили самі і запрошували інших пейзажистів за натхненням і прекрасними видами. В Саксонську Швейцарію майстри пензля і фотографії їдуть і сьогодні. По всьому парку, через усі основні природні та архітектурні пам’ятки, на 112 км тягнеться один з найкрасивіших туристичних маршрутів сучасної Німеччини Malerweg , що означає “Стежка художників”. З неї відкриваються захоплюючі види на навколишній ландшафт.Цікаво, що в 2016 році вона увійшла в трійку найбільш популярних маршрутів світу.

У XVIII столітті слідом за художниками сюди потягнулися туристи і альпіністи. Для них відкрилися магазини, ресторан, готель. У 1824 році між скелями побудували знаменитий міст Бастай. Сьогодні він входить до числа найбільш популярних пам’яток Саксонії.

Найзручніше добиратися до мосту Бастай на машині, також це можна зробити на поїзді S-Bann до р. Raten або р. Wehlen, на автобусі з Пірни (№237, 238) і Bad Schandau (№253), або влітку на кораблику з Дрездена. Якщо ви подорожуєте на автомобілі, то простіше і швидше потрапити в парк Саксонська Швейцарія через містечко Ломен. Що ми і зробили.

За вказівниками заїхали на парковку біля головного входу в парк. Вартість парковки 3 євро. Вхід в парк Саксонська Швейцарія безкоштовний. Плата береться тільки за прогулянку по залишках фортеці XIII століття Neurathen. Це містки між горами далі мосту Бастай. Ціна на нас 4-х – 12 євро.

Порада: для прогулянки по Саксонської або Чеської Швейцарії обов’язкова зручний одяг, зарита взуття, вода, і влітку бажано головний убір. Хоч було спекотно, ми всі перевзулися в спортивні кросівки. В парках багато кам’янистих стежок.

Поруч з паркуванням – вхід в Національний парк Саксонська Швейцарія. Тут встановлені інформаційні стенди з картами та інформацією про парку на різних мовах.

Далі потрібно йти пішки хвилин 10 за такий лісовий тінистій дорозі.

Ми звернули з головної дороги на бічну стежку. Ось така захоплююча панорама відкрилася. Гори такий витягнутої форми з плоскою верхівкою і крутими краями називаються столовими. Сто мільйонів років тому, в мезозойську еру, на цьому місці був стародавній океан. Пісок осідав на дно на сотні метрів і у кілька шарів. Коли води океану пішли, вулкани розкололи піщане дно на багато частин. Завершили формування унікального ландшафту вода і вітер.

Головна доріжка привела нас до готелю, сувенірним магазинчиках і ресторанчиках. У 1812 році біля мосту Бастай побудували перший ресторан, трохи пізніше – готель Berghotel Bastei. Цей готель має багату історію, відмінну репутацію. Сьогодні готель Berghotel Bastei – володар численних нагород. Він вважається одним з найкращих в Саксонії.

Навіть для собачок свій сервіс є)))

За рестораном і готелем починаються кілька кам’янистих стежок, на них багато сходинок, всі обладнані поручнями. Хоч і ходиш між вершинами гір, відчуваєш себе в безпеці (це інформація для тих, хто боїться висоти))). А глянеш вниз і кругом – дух захоплює від нереальної краси.

Першою справою відправилися на оглядовий майданчик з приголомшливими “открыточными” видами. Вона знаходиться на високій скелі, що височіє на 194 м над Ельбою. Це ми мріяли побачити, коли планували подорож!

Людей на майданчику, як оселедців у бочці. Пробралися до поручнів. “Фото мрії” на тлі і в самоті тут рідкісна удача. І це в будній день. Куди ж без “рожевої кофтинки” на задньому плані))).

Вдалині гора Лілієнштайн – найбільша столова гора Саксонської Швейцарії. Праворуч від неї на горі поменше височить фортеця Кьонігштайн – потужна фортифікаційна споруда XII століття. В різні часи вона слугувала як оборонна фортеця, монастир, в’язниця, табір військовополонених та місце зберігання картин Дрезденської галереї в роки Другої світової війни. У Кенигштате в’язень фортеці алхімік Йоганн Бетгерр, укладений в ній за наказом курфюрста Августа Сильного, в 1709 р винайшов перший європейський фарфор. З цього почалося виробництво знаменитого Мейсенської порцеляни. Зараз Фортеця Кьонігштайн – популярна туристична пам’ятка Саксонії.

Мальовнича закрут Ельби. Внизу видно поромну переправу і два берега міста – курорту Ратенов. Цей маленький стародавнє містечко – кліматичний курорт. Тут чисте повітря, спокійна атмосфера, унікальна природа Саксонської Швейцарії з горами, водоспадами, озером Amselsee, парком рододентдронов, недалеко стародавні фортеці Кенігштайн, Штольпен і Ломен, водоспади, міст Бастай, атракціон “Мініатюрна залізниця”, річний Ратенський театр серед скель.

Пором в Ратене – унікальний екологічний вид транспорту, який досі працює за технологією, придуманої голландцями ще в XVII столітті. Він рухається без мотора і без загрязняюших природу вихлопних газів. Це тросовий пором. Він утримується на довгому тросі, який тягнеться на декілька сотень метрів вгору за течією вздовж річки і закріплений у берега.

Пором регулярно ходить з одного берега Ратена на інший. Це зручно для самостійних мандрівників, які приїжджають сюди поїздом. катером з Дрездена або зупинилися в готелях Ратена. Щоб від Ратена потрапити на міст Бастай, потрібно на поромі переплисти Ельбу. Квиток на пором коштує 1 євро ( поз. 0,50 євро) в одну сторону, в обидві сторони – 1,8 про євро (поз. 0,80 євро). Далі по знаменитій “Стежкою художників” потрібно піднятися до мосту Бастай. Підйом по крутих доріжці з численними сходами може тривати 30-60 хвилин, в залежності від вашої фізичної форми.

А ми продовжуємо прогулянку по доріжках і сходинках парку. Черговий місток і чудова панорама Саксонської Швейцарії.

А вам колір цих гір нічого не нагадує? Знаменитий благородний відтінок палаців і церков Дрездена! Вони були зведені з саксонського пісковика, який добувався в цій місцевості. Видобуток каменю йшла такими темпами, що під загрозою опинилося існування Бастая і околиць. У XVIII столітті люди встали на захист унікальних гір. Поступово створювалися заповідники, а після падіння Берлінської стіни і об’єднання Німеччини цю територію об’єднали в величезний Національний парк Саксонська Швейцарія, а в сусідній державі – Національний парк Чеська Швейцарія. Тепер оригінальний природний ландшафт під захистом держави, а добування пісковику регулюється законом.

Знаменитий міст Бастай височіє на 40 метрів над ущелиною. Його 7 арок органічно вписалися в гірський ландшафт. Довжина моста 76,5 м – така довга оглядовий майданчик з чудовими видами на околиці! Перший дерев’яний міст побудований на цьому місці у 1924 р. згодом він занепав, з дощок стало небезпечно ходити. За два роки в 1854 р. звели новий кам’яний міст з місцевого пісковику.

Міст Бастай – одна з найбільш відвідуваних визначних пам’яток Саксонії. Тут завжди багато туристів.

Оригінальна кругла оглядовий майданчик на мосту. Дивом сфотографувалися без туристів на фоні))

На скелях – пам’ятні таблички.

З іншого боку мосту Бастай – за дерев’яним частоколом залишки чеського замку XIII століття Neurathen. (Платний вхід сюди – 3 євро). Він охороняв кордони Чехії і торгові шляхи на Ельбі. Це була одна з найбільших неприступних фортець того часу. Вона займала територію довжиною 700 і шириною 100 м. На плоских вершинах скель, з’єднаних між собою мостами з колод, були побудовані укріплення. Існував тут також підйомний міст. Замок був знищений пожежею 1469 р. З 1485 р. перейшов від Чехії у володіння саксонського маркграфства Мейсен. Зараз від нього практично нічого не збереглося: залишки стін, давнє сховище води, катапульта і великі кам’яні ядра, якими обстрілювалися з висоти фортеці вороги.

З доріжок замку фортеці Neurathen ( на фото праворуч) відкриваються дивовижні види на околиці.

Прекрасні картини природи Саксонської Швейцарії і з мосту Бастай.

Саксонська Швейцарія дуже популярна серед альпіністів. Альпініста видно?

А він є))

Хоч туристів тут багато, так що іноді виникала тиснява на стежках, але парк обов’язково варто відвідати. Саксонська Швейцарія – дуже затишна, красива і незвичайна.

Ми рухаємося до наступної мети сьогоднішнього денного маршруту – Чеської Швейцарії. Дорога проходить через курортне містечко Bad Schandau. Він відомий відмінними реабілітаційними та оздоровчими санаторіями, Wellnеss – центрами, цілющими ермальными купальнями, хорошими курортними готелями. Цікаво, що Bad Schandau – найменше місто в світі, в якому ходить трамвай. Ще в Bad Schandau ( вул. Dresdner Str. 2 B) є інформаційний центр Національного парку Саксонська Швейцарія. Це інтерактивна виставка, яка розповідає про флору і фауну, про історію та сучасність парку.

В’їжджаємо в місто Bad Schandau.

Дорога проходить уздовж Ельби.

Зупинилися в місцевому супермаркеті, накупили німецького пива і смакоти за хорошими цінами. Для прикладу, пляшка 0,5 л знаменитого саксонського пива Radeberg коштує близько 0,5 про центів. Для порівняння пляшка Кока – Коли в два рази дорожче))

Ось такий вигляд з парковки супермаркету на Ельбу.

І ось ми знову в Чехії. Колишній КПП на кордоні Німеччини та Чехії. Тепер Ельба змінює назву – звучить на чеському “Labe”))) Дорога тут дуже мальовнича: з одного боку – води річки Лабі, а з іншого височіють скелі эльбского каньйону.

Чеська Швейцарія, або втрачені в Загубленому світі.

На кордоні з Німеччиною розкинувся не менш прекрасний “сусід” Саксонської Швейцарії – Національний парк Чеська Швейцарія. Це частина Эльбских пісковикових гір на території Чехії. Приголомшлива природа, унікальний гірський ландшафт, глибокі ущелини, печери, чисте повітря, тиша, безліч піших і велосипедних маршрутів, старовинні замки та автентичні будинку, казкові скульптури та місцеві легенди – ось чим багата Чеська Швейцарія.

Ми приїхали в р. Hřensko (Грженско, Чехія). Його називають воротами в Національний парк Чеська Швейцарія. Містечко знаходиться в 55 км від Дрездена, в 130 км від Праги, в 40 км від мосту Бастай в Саксонської Швейцарії і всього в 10 км від р. Дечин, в якому плануємо зупинитися на нічліг.

Чим унікальний р. Грженско: Це найнижча місцевість в Чехії. Місто розташоване всього в 115 м над рівнем моря, хоча завдяки оточуючим скель, немає такого відчуття. Природа і клімат навколо Грженско також незвичайні – у низовини прекрасно себе почувають гірські рослини. Екзотики додає те, що в цьому містечку китайців більше, ніж місцевих жителів. Що тут роблять китайці? А продають сувеніри і китайський одяг.

Грженско складається практично з однієї вулички вздовж маленької річечки Кам’яниці, яка впадає в Лабе.

Дуже колоритна архітектура старовинних будинків Грженско. Поряд з розкішними палацами – готелями XIX століття, тут під нависаючими скелями стоять охайні сільські будиночки віком старше.

Городок був заснований тут в XV столітті. По Ельбі пролягав великий торговий Чеський шлях. Спочатку на місці Грженско була корчма, куди заїжджали купці і бокораші дерев відпочити і підкріпитися.Пізніше біля сховищ зерна і деревини, солі та скла робітники побудували собі хатинки. C XVII століття Грженско став великим торговим містом. У цих місцях заготовляли і переробляли деревину, перемелювали на трьох великих млинах зерно, добували піщаник, торгували грибами, сіллю, деревним вугіллям, і навіть промишляли контрабандою. Влітку 1838 р. по Ельбі почали курсувати перші пароплави.

Ліворуч на фото – старовинні будівлі Гржнеско і костел Св. Яна Непомуцького, зведений в 1787 р.

Тільки в XIX столітті заповзятливий власник панства князь Едмунд Кларі – Альдринген зрозумів, наскільки приваблива для туристів його земля. Він почав активно розвивати туристичний напрям. У 1830-х роках в Грженске будувалися готелі, постоялі двори. В 1862 році в місті з’явилася фірма, яка продавала фотографії та листівки з пам’ятками Грженско.

У 1879 р. склалося Гірське співтовариство Чеська Швейцарія. Його члени будували і обладнали поручнями, сходами, лавками, мостами туристичні стежки та оглядові майданчики, також видавали популярні журнали, проводили зустрічі. У 1898 р відкрилися для відвідувачів два ущелини з човновими переправами. Під час Другої світової війни в штольнях Грженска працював філія гітлерівського авіаційного заводу. Місто і парк Чеська Швейцарія відродилися для туристів після 1964 року, коли знову після реконструкції відкрилися стежки і ущелини.

Одна з найвідоміших визначних пам’яток парку – Правчицкие ворота, або Правчицка Брана, чеською – Pravčická brana. Це величезна арка з пісковика, яку сформували мільйони років тому природні “скульптори”- вулкани, вода, вітер. Її максимальна висота 21 м. 8-ми метровий міст арки з’єднує дві піщані гори. Стежка до Правчицкой Брані була відкрита для туристів з 1830 – х років. Цікаво, що сюди піднімався відомий казкар Ганс Християн Андерсен.

Поруч замок “Соколине гніздо” 1881 р. Колишня літня резиденція князя Едмунда Кларі – Альдрингена, засновника туристичного напряму в розвитку Чеської Швейцарії. Замок звели за рік італійські майстри на місці дерев’яної пивниці. Зараз тут на другому поверсі – Музей національного парку, а на першому – ресторан, в якому збереглася оригінальна розпис стін. З Правчицкой брани відкривається чудовий вид на околиці.

Багато джерел стверджують, що це найбільший “природний міст” в Європі та світі, але ми бачили і побільше на Мальті. На о. Гозо є Лазурне вікно. Кам’яна арка підноситься над морем на 28 м. Цифри звучать сухо, але ні з чим не порівняти той захват і здивування, коли бачиш поряд така неймовірно потужний і величний природна споруда.

Мальта, о. Гозо, Лазурне вікно

Сьогодні ми вже милувалися гірським ландшафтом з мосту Бастай в Саксонської Швейцарії, тому для різноманітності в решту півдня вирішили прогулятися по дну ущелини Едмунда і поплавати на човнах по річці Кам’яниці.

Практична інформація про Чеську Швейцарію:

Обов’язкові – зручний одяг, закрита спортивне взуття, головний убір влітку, вода з собою.

Вхід в парк Чеська Швейцарія – безкоштовний. На човна та Брану оплата приймається в кронах та євро.

  • Правчицка Брана (Pravčická brana)

Час роботи: з квітня по жовтень з 10-00 до 18-00, березень і листопад – з 10-00 до 16-00.

Ціна прогулянки по доріжках і оглядових майданчиків Правчицкой Брани – 75 крон (3 євро) – дорослий, 25 крон (1 євро) – дитячий квиток.

  • Ущелині Едмунда (Edmundova soutěska)

Час роботи: З квітня по вересень човники працюють з 9-00 до 18-00,у жовтні – з 9-00 до 17-00 щодня. Остання човен в напрямку до Грженско відправляється в 18-00, а в бік Мезны – о 17-30. (у жовтні відповідно на годину раніше)

Вартість катання на човні: 80 крон (3 євро) – дорослий, 40 крон (1,5 євро) – дитячий квиток.

  • Дике ущелині (Divoká soutěska)

Час роботи: З квітня по вересень з 9-00 до 17-00, в жовтні з 9-00 до 16-00 щодня. Остання човен в напрямку до Грженско відправляється в 17-00, а в бік Мезны Луки – о 16-30.(у жовтні відповідно на годину раніше)

Ціна катання на човні: 60 крон (2,5 євро) – дорослий, 30 крон (1 євро) – дитячий квиток.

Як дістатися до р. Грженско громадським транспортом: Сюди ходять практично щогодини регулярні автобуси з Дечина (в дорозі 15-20 хвилин) і Bad Schandau. Ними можна доїхати і вглиб парку, до селищ Межна або Межни Цибулі, від яких починаються піші маршрути по парку. Також можна доплисти на катері з р. Дечина, з німецьких міст Bad Schandau, Дрездена і Мейсена. А до цих міст зручно доїхати поїздом.

По парку ходять автобуси, місця зупинок відзначені на карті знаком BUS.

Паркування: Грженско є 4 муніципальні парковки і кілька приватних. Всі вони зображені на карті. Вартість паркування: 30 крон (1 євро) на годину, 120 крон (4 євро) в день.

Готелі Чеської Швейцарії: У Грженско і навколишніх селах парку є готелі і пансіони. При цьому ви зупинитеся у самому серці Чеської Швейцарії і зможете насолоджуватися природою, спокоєм, зайнятися активним пішим та велосипедним туризмом. Житло ви можете забронювати за цим посиланням:

  • готелі Грженско

Дивіться також спеціальні пропозиції зі знижками готелів Чеської Швейцарії.

Booking.com

Маршрути по Чеської Швейцарії.

Ось тут – самий складний момент для тих, хто вперше їде в Чеську Швейцарію. І якщо з Правчицкой Браною всі виразно ( крім часу в дорозі), то з ущелинами ми “потрапили”. Всі оптимальні маршрути прогулянок ми покажемо вам на карті в кінці цього звіту. А поки розповімо про наші пригоди в Чеської Швейцарії. Ми назвали їх “Загублені в Загубленому світі”.

Поставили машину на першій парковці. Приємна жінка – білетер, яка чудово розуміла українську, подарувала нам план-карту Чеської Швейцарії. Ми попередили, що паркуємося на 2 години.(Судячи по карті … Ох! Оптимісти.!))) Вона посміхнулася і сказала, що цього мало, але можна за паркування доплатити потім.

Ось карта Чеської Швейцарії, яку ми отримали. Вона німецькою та чеською мовами.

Коли ми планували маршрут по Чеської Швейцарії, читали відгуки інших мандрівників. Багато йшли по великому колу: від пункту 1 – через всі точки – до пункту 6. Всі писали, що прогулянка забирає багато часу, але конкретно ніхто нічого не розповідав, виглядало приблизно так : “пройшов, подивився”. Єдино що писали – за день все встигається. Але так як ми приїхали після обіду, і були в горах Саксонської Швейцарії, то пункт 2 ( Брама) вирішили не оглядати. Хотіли пройтися містом Гженско від пункту 6 ( паркування) і покататися на човнику в ущелині Едмунда між пунктом 5 і 4. А далі повернутися тим самим маршрутом або пройтися до зупинки в с. Межна і приїхати на парковку автобусом.

“Підводні камені” цієї картки.

  • На ній не зазначено, де підйом або спуск, що незручно при плануванні маршруту.
  • Відстань в км показано тільки на автомобільних дорогах, а довжина ВСІХ піших маршрутів вимірюється в ХВИЛИНАХ, а не в метрах або кілометрах. Ось тут і “хитрість”.
  • Практика показала, що на прогулянку пішки по маршруту йде в дійсності мінімум в два -три рази більше часу, ніж написано на карті. Враховуйте також, що в дорозі трохи часу йде на фото – паузи, адже навколо дивовижна краса.

    3. Що людина відчуває, коли обмануті очікування? Неприємні відчуття розгубленості, втоми від очікування і роздратування від того, що насправді все не так. Це наші почуття під час проходження другої половини нашого маршруту, коли інформація на карті зовсім не збігалася з реальністю. Тому ми були “загублені в Загубленому світі”.

    А тепер всі по порядку. Наш приклад того, яким маршрутом не варто йти. “Ти туди не хаді, ти суду хаді”)))

    Грженско – цікавий містечко. З задоволенням пройшлися його єдиною вуличкою, роздивляючись будинки і забавні садові фігурки, які продаються вздовж дороги.

    Ми в передчутті. За мостом і готелем Pension Soutěsky (праворуч на фото) починається гарна стежка до ущелини. Машину можна було б і тут припаркувати, але так ми краще оглянули Грженско.

    На початку стежки – інформаційний стенд з картою, відстанями, розкладом роботи човників і їх останнім відправленням, щоб турист не пройшов марно. Написано все оптимістично))) Тут видно, що перший жовтий ділянку довжиною 1 км забирає 20 хвилин. У міському режимі ми ходимо швидше. Але тут щось пішло не так. Ми його пройшли до ущелини і човників за 50 хвилин (це правда від паркування, від неї – 1 км).

    Перейшли місток над річкою Кам’яниці.

    Після нього починається лісова стежка. Вона обладнана поручнями, сходами, лавками.

    Цікаво, що до XIX століття гірську місцевість з ущелинами вздовж річки Кам’яниця називали Кінець Світу. Коли стежки закінчувалися, місцеві жителі боялися йти далі в густий ліс, повний таємниць і легенд. Ну чим не казковий Загублений світ?!

    Навколо нереально красиво.

    Тут хочеться сісти і просто насолодитися спокоєм, дзюрчанням води, співом птахів, зеленню лісу в сонячних променях.

    А лісова стежка по кам’яному ущелиною вздовж річки все не закінчується.

    Ну нарешті – то видно місце посадки на човник. Далі стежка переривається і рухатися по маршруту можна тільки по воді.

    Почалася історія цих човників і ущелини річки Кам’яниці зі спору. У 1877 р п’ятеро сміливців, добряче випивши грженской таверні, уклали парі, що пропливуть по бурхливій річці на плотах. Три плота впевнено подолали відстань. Після цього власник місцевих земель князь Едмунд найняв італійських робітників і побудував доріжки, мости, тунелі, греблі. У 1890 р відкрилося для туристів плавання на човнах по першому ущелині завдовжки 500 м. Спочатку воно було Тихим, тепер його в честь князя назвали Ущелині Едмунда. Через кілька років обладнали друге – Дике ущелині, довжина маршруту по ньому – 250 м. Тоді туристів катали на човнах переправщики у красивих формах моряків.

    Сьогодні ми пропливемо по першому довгому Ущелині Едмунда. В касі купили квитки. На нашу сім’ю квитки коштують 9 євро. Прогулянка займає всього 20 хвилин.

    У касира запитуємо, як нам вчинити, далеко і довго після човники до пункту 4 – с. Межна? Він каже – ні, там близько. Дійсно на карті зеленому лівому маршруті намальований зигзаг і написано 15 хвилин. У нас було два варіанти 1. Повертатися назад човником, знову платити 9 євро і знову крокувати 50 хвилин до парковці. Або 2. -подивитися більше Чеської Швейцарії. Ми вибрали другий варіант: після човники шагати 15 хвилин і 500 м (якщо вірити карті) до села Межна, сісти там на автобус і повернутися до парковці. (Можна було ще піти далі по жовтому маршруту, проплисти на човні по Дикій ущелині і піти до с. Межни Цибулі та автобусу, але це було б набагато довше).

    Прогулянка на човні була дуже мила і душевна. Човняр на трьох мовах ( англ.чех.рос.) розповідав забавні і веселі історії про ущелині, таємничі легенди.

    З берегів на нас дивилися місцеві казкові жителі. Добрі і не дуже))

    А там, де не було скульптур, всі дружно включали фантазію. Адже обриси скель і каменів дуже схожі на казкові персонажі.

    Змію бачите?

    Човняр смикнув за мотузочку і полився зі стін ущелини водоспад. Смикнув другий раз – немає водоспаду.

    Прогулянка вийшла цікавою. Припливли на човнову станцію. На причалі є власний ресторан. Тут можна перекусити і відпочити.

    Ціни в чеських кронах.

    Далі нас чекав черговий етап пішої прогулянки. І ми знову занурилися в красу місцевої природи. Ну чим не казка з хатинкою на курячих ніжках в густому таємничому лісі)))

    По дорозі вмилися, освіжилися в річці.

    Стежка веде через тунелі.

    Ці тунелі прорубували в скелі спеціально запрошені з Італії робітники. Їх називали варавви. Вони були відомими майстрами гірничих робіт в Альпах. У формуванні тунелів використовували особливу технологію – взимку скелі нагрівали, потім охолоджували різко водою. Так кам’яні стіни тріскалися і піддавалися обробці.

    Це місце нагадало мені ще одне кам’яне ущелині в Австрії – Лихтенштейнское. Читайте про це тут:

    = Лихтенштейнское ущелині Австрія або Місце народження Веселки.

    Далі за вказівниками дорога вела прямо до лодочкам у другому Дикому ущелині. Ми ж звернули ліворуч у бік с. Межны і перейшли міст. Карта обіцяє нам прогулянку довжиною 500 м за 15 хвилин.))

    Виявилося, нас чекав підйом, пам’ятайте зигзаг на карті? Це був не простий підйом, а дуже крутий і довгий. Таке враження що ми піднялися на хмарочос. А йшли ми серпантином по таким сходам.

    Ну, думаємо, потерпимо, скоро сядемо на автобус. Але коли сходи скінчилися, підйом все одно продовжився лісовими стежками. 15 хвилин давно минуло, а кінця – краю не видно))Озирнулися, там внизу – ущелина річки Кам’яниці.

    І коли ми нарешті дійшли до селі Межна, до ресторанчику, сили нас остаточно покинули. Часу від човнової станції до цього фінішу знову пішло 50 хвилин. На підйом витратили 30 важких і довгих по відчуттях хвилин, а було анонсовано 15.

    Судячи по карті, тут повинна бути автобусна зупинка. Але офіціант ресторану і кілька людей у ньому нічого про це не знали. Дивно! Зупинку ми все ж знайшли в 100 м. Посиділи, відпочили, почекали. Побачили розклад і зрозуміли, що автобуси тут ходять дуже рідко і найближчий чекати 3 години. Вирішили йти в село Межни Лука – це приблизно 2 км. Асфальтована дорога йшла по рівнинній красивій місцевості.

    Коли прийшли на іншу зупинку в с. Межни Лука поруч з паркуванням, прочитали розклад і зрозуміли, що сьогодні автобусів вже не буде))) А до Грженско ще 6 км топати. Сил йти вже не було, всі втомилися. Думали включати “план Б”: мені потрібно дістатися автостопом до паркування і повернуться за своїми на нашому авто. Пішли до головній дорозі. І тут навпроти готелю Mezní Louka виявилася ще одна зупинка, і на ній багато туристів чекали автобус. Ура! Ми врятовані! Поки чекали автобус, діти розважалися

    На автобусі ми дісталися до своєї машинці. Наша прогулянка по Чеської Швейцарії зайняла приблизно 3,5 години. Пригоди, які ми ніколи не забудемо! Зараз згадуємо зі сміхом))) Але тільки завдяки такій важкій прогулянці, ми зможемо допомогти іншим мандрівникам спланувати маршрут по парку. Сюди не завозять організованих туристів, тому що їх потім не реально зібрати))) Адже тут легко стати “Втраченим в Загубленому світі”))). Звичайно, якщо не знаєш, як оптимально і правильно побудувати маршрут.

    Маршрути по Чеської Швейцарії.

    У парку дуже багато піших та вело маршрутів. Заблукати складно – скрізь багато покажчиків. По головних дорогах, зазначеним білим кольором на карті, ходять автобуси. Зупинки – значок BUS на плані. Можна комбінувати піший маршрут з поїздкою на автобусі. Ми покажемо на карті маршрути до основних визначних пам’яток Чеської Швейцарії.

    Маршрут до Правчицкой Брані.

    Цей маршрут для тих, хто хоче насолодитися гірськими пейзажами Чеської Швейцарії. На карті – пункт 2 і коричневий маршрут. На повороті з головної дороги – вказівник на Pravčická brana. Поруч – платна стоянка і зупинка “Три джерела”. Звідси оптимально починати підйом. Довжина маршруту від повороту до Брані 3 км, на карті тривалість – 45 хвилин. Насправді розраховуйте , що підйом займе в середньому 1 годину 20 хвилин з фото – паузами по дорозі. Весь маршрут разом з прогулянкою по Правчицкой Брані і поверненням цією ж дорогою може зайняти приблизно 3,5 – 4 години. (Якщо ви йдете від Грженско – пункт 1 або пункт 6 – додайте в розрахунок відстань і час.)

    Від Правчицкой Брани є стежка до селища Межни Цибулі, пункт 3. Довжина – 7 км, час в дорозі близько 2,5 – 3 годин. Її здолають фізично підготовлені мандрівники.

    Маршрут до Ущелинах.

    Він підійде тим, хто хоче побачити “Загублений світ” річки Кам’яниця і покататися на човнах в ущелинах. Але багато ходити теж доведеться)) Ми розділимо його на три варіанти: 1. Легкий варіант Ущелині Едмунда (+ за бажанням Дике Ущелина), 2. Ущелині Едмунда , 3. Дике Ущелині + Ущелині Едмунда.

    Варіант 1 – Легкий і простий маршрут по ущелинах з катанням на човнах.

    А) Шлях, який пройшли ми спочатку, але з поверненням тією ж дорогою назад. На прогулянку піде в середньому 2,5 години без урахування часу на відпочинок у ресторані. Жовтий маршрут на карті: з Грженска від пунктів 6, 1 та 5 на карті йдете по лісовій стежці до човнової станції в Ущелині Едмунда пункт 4-В. Час в дорозі приблизно 50 хвилин. Пливете на човні 20 хвилин в одну сторону, відпочиваєте в ресторанчику (за бажанням), повертаєтеся на човні тому – ще 20 хвилин. Пішки йдете назад в Грженско – близько 50 хвилин.

    Б) Свою прогулянку можете доповнити катанням на човні у другому – Дикому Ущелині пункт 4-А. В цьому випадку розраховуйте, що на всю прогулянку по двом ущелинах потрібно близько 4-х годин, без урахування відпочинку в ресторані. Від станції в Ущелині Едмунда до човнів Дикого ущелини йти 30 хвилин туди і 30 хвилин тому. Плавання на човні займе 15 хвилин туди і 15 хвилин тому.

    *** При плануванні маршруту уважно ознайомтеся з графіком роботи човнів і дізнайтеся час останнього відправлення човнів у напрямку Грженско.

    Варіант 2 – Маршрут Ущелині Едмунда.

    Цей короткий маршрут – наш пройдений шлях навпаки)). На карті – білий + жовтий маршрут: пункт 3 с. Межни Цибулі – пункт 4 с. Межни – пункт 4 – В Ущелині Едмунда і човнова станція – пункт 5 Грженско. Загальний час на маршрут – близько 3-х годин.

    Автобусом доїжджаєте до с. Межни Цибулі – пункт 3 (а якщо пощастить з автобусом, то до с. Межни пункт 4). Якщо ви на машині, то краще поставити її на парковках Грженско (пункт 1 та пункт 6) і до початку маршруту в с. Межни Лука їдете автобусом. Від с. Межни Лука (пункт 3) йдете 2 км. до с. Межни (пункт 4). Там буде легкий підйом по асфальтованій дорозі. Час у дорозі – близько 40 хвилин. Далі за рестораном за вказівниками на “Soutěska” (що означає “ущелини”) спускаєтеся 20 хвилин по стежці вниз до пункту 4-В.

    За містком над річкою – розвилка з покажчиками на два ущелини. Ви повертаєте направо до Edmundova soutěska. До човнової станції і ресторанчику йти ще близько 15 хвилин. Відпочиваєте і купуєте квитки. Човник пливе по ущелині Едмунда 20 хвилин.

    *** Обов’язково врахуйте, що влітку остання човен в напрямку до Грженско звідси вирушає до 18-00, у жовтні – в 17-00. Якщо не встигнете, доведеться підніматися назад до с. Межни, адже далі по ущелині можна просуватися тільки на човні, стежки вздовж берега немає !!!

    Після човни лісовою стежкою прямуєте в Грженско (пункт 5, 1, 6). Час у дорозі з фото – паузами близько 50 хвилин.

    Варіант 3 – Маршрут Дике Ущелині + Ущелині Едмунда.

    Більш довгий маршрут, порівняно з першим варіантом, включає плавання на човнах з двома мальовничими ущелинами Чеської Швейцарії. На карті – синій + жовтий маршрут: пункт 3 с. Межни Цибулі – пункт 4 – А Дике ущелину і човнова станція – пункт 4 – В Ущелині Едмунда і човнова станція – пункт 5 Грженско. Загальний час на маршрут – близько 4-х годин.

    Від с. Межни Лука (пункт 3) йдете за вказівниками на Divoká soutěska. Спуск по дорозі займе приблизно 30 хвилин. Далі повертаєте направо на стежку вздовж ріки до Дикій Ущелині. Ідіть за вказівниками ще хвилин 30. На човновій станції купуєте квитки. Човен по Дикій ущелині пливе 15 хвилин.

    *** Обов’язково врахуйте, що влітку остання човен в напрямку до Грженско звідси відправляється в 17-00, в жовтні – до 16-30, в жовтні на годину раніше. Якщо не встигнете, доведеться підніматися назад до с. Межни Цибулі, адже далі по ущелині можна просуватися тільки на човні, стежки вздовж берега немає !!!

    До наступної човнової станції в Ущелині Едмунда і ресторанчика йти близько 30 хвилин. Купуєте квитки і відпочиваєте. Човник пливе по ущелині Едмунда 20 хвилин.

    *** Обов’язково врахуйте, що влітку остання човен в напрямку до Грженско звідси вирушає до 18-00, у жовтні – в 17-00. Якщо не встигнете, доведеться підніматися назад до с. Межни, адже далі по ущелині можна просуватися тільки на човні, стежки вздовж берега немає !!!

    Після човни лісовою стежкою прямуєте в Грженско (пункт 5, 1, 6). Час у дорозі з фото – паузами близько 50 хвилин.

    Туристам у відмінній!!! фізичній формі реально пройти весь маршрут по Чеської Швейцарії від пункту 1 та пункту 5 за день, відвідавши Правчицку Брану і ущелини. Але краще розбити шлях на 2 дні))

    Дечин. Чехія.

    Ми зупинилися в стародавньому чеському містечку Děčín. Він знаходиться всього в 15 км від Грженско та Чеської Швейцарії. Заснували місто в 993 році князі Пржемысловичи — перші королі Чехії. Про них ми писали в цій статті про Празі:

    = Прага. Путівник: пам’ятки, готелі, їжа, транспорт, маршрути, відгуки.

    До речі, інформація для туристів без авто, через Дечин проходить залізнична гілка Прага – Дрезден. А звідси зручно на автобусі або катері добиратися до Чеської Швейцарії.

    Дечин оглянули з вікна авто. Дуже милий старовинне містечко.

    Під’їжджаємо до центральної площі Старого міста.

    А це Дечинский замок, зведений в XIII столітті над річкою Лабе. Це головна визначна пам’ятка містечка. З XIX століття замок був культурним центром регіону. Ним володіли представники впливового роду Тунів. Тут приймали багатьох іменитих письменників, художників, композиторів, серед них Вальтер Скотт та Фредерік Шопен, написав Дечинский вальс. Гостей вражав величезний сад орхідей. Його вважали одним з найбільших в Європі. Зараз на алеях замку можна побачити прекрасний розарій – Дечинский рожевий сад.

    Поруч Дечинским замком ми забронювали ось ці апартаменти – Czech Switzerland Castle Apartments.

    Квартира – студія в старовинному будинку на 3-му поверсі, з кухнею та безкоштовним паркуванням у дворі. На поверх піднімає ліфт. Заброньована нами квартира з балконом. На фото – праворуч. На ньому – салатові стільці.

    Нас зустрів господар – приємний життєрадісний хлопець Давид, показав житло і розповів про найцікавіші пам’ятки міста та околиць. Квартира дуже сподобалася. Все чисто й акуратно, оригінальний інтер’єр.

    На першому поверсі – затишне кафе з солодощами і напоями. У фонтані радісно плескають малюки.Через дорогу – невелике озеро. Вид з нашого балкону.

    Дечинский замок розглядаємо з балкона апартаментів. На його відвідування сил вже не було взагалі))) Шкода, що недооцінили ми туристичний потенціал Дечина і зупинилися тут всього на одну ніч. У місті є також зоопарк, аквапарк, старовинні будівлі, древні мости, в 15 км – найбільша гора Чеської Швейцарії – Дечинский Сніжники. У Давида в апартаментах – багато брошур з описом маршрутів і пам’яток Дечина.

    Сил вистачило тільки на похід в супермаркет, щоб поповнити запаси їжі на наступний день і купити щось на вечерю та сніданок. Але навіть по дорозі в супермаркет і назад ми примудрилися обійти навколо озера.

    На протилежному від квартири березі знайшли ресторан “Фабрика”, який рекомендував Давид.

    Але у нас на цей сімейний вечір інші плани: чеські кнедлі, холодне німецьке пиво Radeberg і шикарний вигляд з балкона.

    На наступний день нас чекає дорога в Будапешт з заїздом на 3-4 години в столиці Словаччини Братислави.

    Читайте продовження подорожі – Братислава. На машині по Європі. Частина 5.