Facebook
Twitter
Google+
Pinterest
Linkedin

Ліон – прекрасне місто для сімейного подорожі на вихідні. Чим він нас здивував? Що подивитися в Ліоні за 2 дні? У цій статті розповім про нашу поїздку в Ліон древній і сучасний. Місто називають гастрономічною столицею Франції і світу, батьківщиною кінематографа, жаккардової тканини і чайної троянди. Тут розташований другий за значенням, після Лувру, художній музей країни і найбільший мурал у Європі. У Ліоні народилися письменник Антуант де Сент-Екзюпері, фізик Андре Марі Ампер, композитор Жан-Мішель Жарр, винахідники сучасного кінематографа брати Люм’єри, шеф-кухар століття Поль Бокюз. У цьому легендарному місті ми з задоволенням провели сімейний “уїк-енд”. Ділимося враженнями!

А днем раніше ми побували в “альпійській Венеції”. Читайте про це тут:

= Ансі – казкове місто. Звіт про подорож Швейцарія-Франція. Частина 2.

Ліон – столиця регіону Овернь-Рона-Альпи. Третій за величиною місто у Франції, після Парижа і Марселя. Тут проживає близько півмільйона жителів. Річка Сона і Рона зустрічаються в Ліоні, утворюючи великий півострів Прескиль. Історичний центр міста внесений до Списку Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО. За два дні в Ліоні ми побачили пам’ятки різних епох: від Стародавнього Риму до сучасних модернових будинків, заблукали в метро, спробували ліонські делікатеси, відчути місцевий колорит, влаштували пікнік у парку з видом на місто, відвідали сучасні інтерактивні музеї і навіть проїхались на перегонах Формули 1. А тепер про це детальніше.

Зміст:

1.Як дістатися до Ліона бюджетно.
2.Де зупинитися в Ліоні.
3.Де поїсти. Брасерія Поля Бокюза.
4 День 1 – Подорож у часі.

  • Пагорб Круа-Русс – пагорб, який працює.
  • Старе місто Ліона – Vieux-Lyon
  • Пагорб Фурвьер – пагорб, який молиться.
  • Ринок Поля Бокюза
  • Рок-концерт від Хард-рок кафе

5. День 2 – Півострів Presqu’Ile. Сучасні розваги і музеї Ліона

  • Прогулянка на катері
  • Музей Конфлюенсе
  • Симулятор гонок – I-WAY
  • Музей образотворчого мистецтва

Як дістатися до Ліона бюджетно.

Ліон – великий транспортний вузол. До міста можна добратися багатьма видами транспорту: літаком, поїздом, автобусом. Аеропорт Ліона їм. Антуана де Сент-Екзюпері знаходиться в 25 км від міста. У центрі розташовані два великих залізничних вокзалу Lyon Perrache і Lyon Part-Dieu, звідси потягами можна дістатися в різні міста Франції та Європи. Наприклад, в Париж за 3 години (400 км). Біля них розташовані автобусні вокзали.

Спочатку ми планували долетіти до Ліона з пересадкою в Кракові чи Варшаві. Недорогі квитки знайшли на цьому сайті Skyskanner.com.ua. Це сервіс, який порівнює ціни на квитки понад 700 авіакомпаній і знаходить найбільш вигідні варіанти. При цьому бронювання здійснюється безпосередньо на сайті авіакомпанії, тому ви отримуєте всі необхідні бонуси, акції, милі. Але з’явився ще більш вигідний варіант.

Як ми добралися до Ліона бюджетно і швидко. За рік до подорожі на сайті авіакомпанії МАУ (у розділі Лоукост тарифи) знайшли ще дешевше авіаквитки за маршрутом Київ – Женева – Київ. Ціна була 860 грн в одну сторону. Шлях від Ліона до Женеви – 150 км ми проїхали на автобусі за 2 години. Квиток на сервісі FlixBus коштував 9 євро. З міста Аннесі в Ліон ми дісталися також на автобусі найбільшого автобусного оператора Європи FlixBus. Квитки купували на цьому сайті. Квиток коштував 7 євро.

З Ансі (Аннесі) в Ліон їхали 1 годину 50 хвилин. Автобусна станція Ліон-Пераж знаходиться на півострові Presqu’Ile поруч з залізничним вокзалом з такою ж назвою. На вокзалі побачили такий оригінальний покажчик. Наша перша мета площа Белькур – Place Bellecour. Від вокзалу до неї йти хвилин 10-15.


На площі Белькур знаходиться Ліонський Туристичний офіс. У ньому можна дізнатися про цікаві пам’ятки, актуальні події в місті, взяти безкоштовну карту і придбати / отримати Ліон сіті кард. Офіс сучасний, діє електронна черга. Приємне обслуговування. Нам дали вичерпну інформацію з усіх питань.

Що таке Lyon City Card і чим вона вигідна? Це міська карта, яка дозволяє туристові заощадити і при цьому побачити більше, отримати максимум вражень при знайомстві з новим містом. З Ліон сіті кард ви можете БЕЗКОШТОВНО: користуватися громадським транспортом (метро, трамвай, фунікулер, автобус), відвідати більшість музеїв, одну екскурсію на вибір, проїхати на туристичному чудо-поїзді по пагорбу Круа-Русс і на круїзному катері. Додатково карта дає знижки на певні розваги, музеї, театри, шопінг, ресторани.

Вартість Lyon City Card залежить від кількості днів. На момент нашої подорожі вона коштувала для дорослого на 1 день – 25 євро, на 2 дні – 35 євро, 3 дні – 45 євро, 4 дні – 55 євро. Для дітей також є міська карта від 4 до 15 років і карта студента від 15 років. Ми порахували вартість транспорту і вхідних квитків в кілька музеїв, які хотіли відвідати. Виявилося, що з Ліон сіті кард ціна майже та ж, але бонусом йде багато інших безкоштовних музеїв і розваг. Дешевше придбати Ліон сіті кард через інтернет на офіційному сайті і отримати потім в туристичному офісі.

Ліон сіті кард краще активувати (почати користуватися) вранці. Вона НЕ діє протягом 24 (48 і т. д) годин, а тільки вдень з 5-00 до 00-30. Тобто якщо ви почали користуватися карткою в 15-00, то її дія закінчується опівночі цього дня. А на наступний день Ліон сіті кард вже не дійсна. Додатково ми отримали компактну туристичну карту Ліона.

Ми придбали Lyon City Card на 2 дні. З таким терміном дії картки додатково купили квитки на проїзд у громадському транспорті на вечір п’ятниці (нашого першого дня у Ліоні) і ранок понеділка (четвертого дня). А в суботу і неділю їздили в міському транспорті безкоштовно по Ліон сіті кард.

Громадський транспорт Ліона. Єдиний квиток на всі види: метро, трамвай, фунікулер, автобус. Поїздка коштує 1,90 євро, термін чинності такого квитка – 1 годину. 10 таких квитків варто 17,30 євро. Проїзний на 24 години – 6,00 євро. Квитки можна придбати в автоматах, встановлених при вході в метро та на зупинках транспорту.

Як ми заблукали в метро. Після спокійного атмосферного Ансі перші враження від Ліона були стресовими. Місто виявився людніше, голосніше і більше, ніж ми собі уявляли. Особливо це відчулося в ліонському метро. Ще й попали в годину пік, п’ятниця вечір. Перший раз за всі свої подорожі ми заблукали в метро! Працівниця метрополітену, ймовірно, побачила наші розгублені “фейси”. Підійшла і допомогла, показала напрям і потрібну нам лінію метро.

У метро Ліона дуже незручні і незрозумілі орієнтири. (Зразковим для нас є метро Вени – їм просто і зручно користуватися, навіть без знання мови). Ми звикли, що на пероні повинен бути список всіх станцій метро, через які рухається даний поїзд. А в Ліоні на пероні вказані тільки кінцеві зупинки – напряму. Незрозуміло яка лінія тобі потрібна, щоб доїхати до своєї станції. Ми відкривали “паперову” карту метро, шукали на ній потрібну зупинку, далі – назва кінцевої зупинки – напрямки, колір і букви (A, B, C, D), якій ця лінія позначена.

Другий варіант – заздалегідь, до виходу на перон, шукати схему метро і робити ті ж дії. І ще один квест – платформи знаходяться по різні сторони від шляхів, тому важливо відразу правильно визначити напрям руху. Але є позитивні моменти. На пероні є покажчики з місцем, де будуть відкриватися двері у вагон. Це зручно, не треба під час зупинки поїзда бігати по перону і «ловити» відкриті двері”))).

Де зупинитися в Ліоні.

Оптимально для туриста зупинитися в центрі, поруч з основними пам’ятками Ліона. Дешевше забронювати житло на околицях або в житлових районах за межами Старого міста. Це зручно і для мандрівників на машині. Паркування в історичному центрі дорогі, буває важко знайти вільне місце.

У Ліоні ми забронювали апартаменти – Gite Le Petit Jacquard на пагорбі Круа-Русс (Croix-Rousse). Чому ми обрали ці апартаменти? Плюси: 1. Можливість самостійно готувати на кухні істотно заощаджує бюджет подорожі, особливо для дорогий Франції. 2. Ця двокімнатна квартира знаходиться у старовинному житловому районі, в 15-20 хвилинах їзди на метро від центру міста, поряд з пам’ятками, продуктовим ринком, ресторанами, пекарнями. До найближчої станції метро Круа-Русс і ринку пішки 5 хвилин, супермаркет через дорогу. 3. При бронюванні не було застави, як у більшості квартир Ліона. Недорога, в порівнянні з іншим житлом, ціна. 4. Цікаво подивитися як живуть жителі Ліона, купити продукти на знаменитому місцевому ринку. Хотілося відчути справжній Ліонський колорит. І це нам вдалося!

Заселилися швидко. За кілька днів отримали по електронній пошті лист з кодом від сейфа, в якому зберігався ключ. На дверях квартир знайшли сейф. Вводиш код, і отримуєш ключ. Зручно та просто. Вперше з такою системою заселення ми зустрілися в німецькому місті Мейсен.

Наші апартаменти на першому поверсі. Тут просто, але комфортно. Спальня.

Вітальня. Над диваном – “балкончик” з односпальним ліжком і поличками. Наші діти отримали свій особистий простір.

У нас була повноцінна кухня зі всім необхідним посудом та приладдям. Також чай, кава, сіль, цукор, приправи. Єдине, що була зламана двері від пральної машини.

Ну і туалет з душем.

Забронювати апартаменти можна за цим посиланням:

  • Gite Le Petit Jacquard

Для пошуку житла в подорожах ми користуємося сайтом – Booking. Це зручний і головне надійний сервіс. Як їм користуватися, читайте в нашій статті:

= Як забронювати готель через інтернет. Покрокова інструкція. Вибираємо кращий готель за ціною і якістю.

З мінусів наших квартир: вони розташовані на високому пагорбі, в центр Ліона “своїм ходом” спускатися легко і цікаво. А от повертатися доведеться вгору. Пішки це важко. Ми їздили на метро. Тому цей район міста не підійде, якщо ви плануєте по максимуму економити на громадському транспорті або хочете бути в центрі подій Ліона. Оптимально зупинитися на півострові Прескиль.

Інші варіанти проживання в Ліоні можна забронювати за цими посиланнями:

  • Апартаменти Ліона-від 38 євро на двох за ніч в низький сезон;
  • Готелі Ліона – від 42 євро за двох за ніч в низький сезон;
  • Хостели Ліона – від 20 євро за ліжко на одного в низький сезон.

Спеціальні акції та пропозиції зі знижками готелів Ліона дивіться тут:

Booking.com

Де поїсти у Ліоні. Брасерія Поля Бокюза.

Після приїзду ми попрямували в ресторан повечеряти. Ліон ввечері особливо романтичний. Вид з пагорба Круа-Русс на місто та річку Рону неймовірний. На жаль, фото не передає тієї краси.

Колоритними вуличками спустилися в центр, на півострів Прескиль – Presqu’Ile. Пішки хвилин 15-20.

Що нас здивувало? Режим роботи ліонських закладів. У ресторанах Ліона можна поїсти тільки з 12-00 до 14.00 та з 19-00 до 21-00. В інший час кухня закладу закрита. Вам можуть подати тільки прості закуски і напої. Багато ресторанів не працюють також в суботу. А у тих, що відкриті, вартість страв дорожче, ніж у будні. В неділю практично скрізь вихідний день: в магазинах, кафе, ресторанах. Правда, це не стосується фаст-фудів і барів.

Ліон відомий Бушонами – традиційними ресторанчиками місцевої кухні з домашньою атмосферою. Виникли вони ще в середні століття. Отримали назву від пучка соломи “bouche”, якою обтирали коней поки їх власники їли. Такі заклади позначалися “бушем” над дверима. У бушонах при постоялих дворах і фабриках харчувалися робочі шовкових мануфактур і заїжджий люд. Страви готували ситні і дешеві, в основному з субпродуктів. Рецепти багатьох старовинних страв подаються в сучасних бушонах.

У Ліоні багато ресторанів називають себе “бушон”. Саме так приваблюють туристів. Справжні автентичні ліонські заклади, що зберігають місцеві традиції та кухню, об’єдналися в Асоціацію Бушонов. На всіх ресторанах, які до неї належать, при вході висить “розпізнавальний знак” – людина в капелюсі і напис “Bouchons lyonnais”

Чому ми не відвідали бушоны? У подорожах ми плануємо хоча б раз відвідати ресторан, щоб спробувати місцеву кухню. Адже це теж частина національної культури і традицій. Заклад вибираємо ще дому, через інтернет. На сайтах ресторанів дивимося меню і ціни, читаємо відгуки. Коли наші діти побачили меню і склад страв у бушонах (свинячі голови, телячі ноги, бичачі хвости та інші субпродукти), категорично відмовилися не те, що самі є, а навіть дивитися як ми це пробуємо. Так тема бушонов для нас закрилася))). Тому якщо ви не готові до гастрономічних експериментів, то в бушоне краще замовляти тільки ті страви, переклад складу яких ви зрозуміли.

Ліон – гастрономічна столиця Франції. Це сталося, зокрема, завдяки знаменитому французькому шеф-кухарю і ресторатору Полю Бокюзу. Він народився в селі недалеко від Ліона в сім’ї, яка займалася кулінарією з XVII ст. Помер у віці 91 року у січні 2018 року. Ресторан талановитого кухаря єдиний протягом 40 років був власником 3-х зірок Мішлена. За своє життя Поль Бокюз нагороджений званнями “Кращий кухар Франції” і “Шеф-кухар століття”, Орденом Почесного Легіону. Його називають засновником “нової французької кухні”. Поль Бокюз відкрив близько 20 ресторанів і кілька престижних кулінарних шкіл.

Найвідоміший ресторан Поля Бокюза “l’auberge du Pont de Collonges” знаходиться на Батьківщині кухаря – в селі Collonges-au-Mont-d’or. Це в 8 км від центру Ліона. Вартість меню з 3-х страв стартує від 175 євро. Заклад дуже популярне, тому столик потрібно бронювати заздалегідь. У Ліоні діє ще 8 ресторанів компанії Поля Бокюза. Доторкнутися до світу “маестро кулінарного” ми вирішили в Брассерії “Le Nord”. Меню з з-х страв тут коштує від 27 євро. Столик бронювали на сайті ресторану за 2 тижні до поїздки. Ми прийшли на півгодини раніше, але всі місця були зайняті. Довелося чекати свого часу, прогулялися вулицями Ліона.

Відмінний привід відсвяткувати свій приїзд в кулінарну столицю Франції і моє з донькою день народження.

Це неймовірно смачно і вишукано!

День 1. Маршрут по Ліону “Подорож у часі”.

У Ліоні у нас було два повних дні: субота і неділя. Що подивитися за цей час? Наш маршрут на два дні по основних визначних пам’яток, музеїв і цікавих місцях Ліона на карті. Стартувати можна з будь-якого району міста.

Наш маршрут першого дня почався з району, де перебували апартаменти – з пагорба Круа-Русс.

День 1: Пагорб Круа-Русс – Старе місто XVI століття – пагорб Фурвьер – ринок Поля Бокюза – півострів Прескиль і рок-концерт.

Перший день став справжньою подорожжю в часі. Ми побачили Ліон різних епох: Римські амфітеатри, Старе місто XVI століття, фабричні і престижні багаті квартали XIX століття, сучасний місто. У Ліоні є два історичних пагорба. Пагорб Круа-Русс називають у народі пагорб, який працює”. На початку XIX ст. на Круа-Русс жили і працювали робітники знаменитих ліонських ткацьких шовкових мануфактур. Другий пагорб – це пагорб Фурвьер, “пагорб, який молиться”. На ньому знаходиться Базиліка Нотр-Дам-де-Фурвьер – головний храм Ліона.

Пагорб Круа-Русс, Croix-Rousse.

Croix-Rousse – “пагорб, який працює” – називають ще “шовковим кварталом”. На початку XX століття на його схилах, що належить релігійним громадам, звели ткацькі мануфактури і будинки робітників. Тут виготовляли знамениті на всю Європу шовкові тканини. Ліонський ткач Жозеф Марі Жаккара розробив верстат з механізмом, що дозволяє на тканини робити великі візерунки. На честь винахідника тканину назвали жакардова. Вироби з неї дуже популярні й сьогодні. До речі, наші апартаменти перебували на вул. Жаккард. На пагорбі Круа-Русс діє музей шовкових мануфакур Maison des Canuts.

Вузькі вулички з драбинами, таємничі трабули, маленькі площі, будинки ткачів -надомників з великими вікнами – колишній робочий квартал Ліона має свої особливості архітектури і унікальний колорит. Він внесений в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Наш маршрут по пагорбу Croix-Rousse проходить по найцікавішим місцям кварталу (див. Карту вгорі).

Мурал Mur des Canuts. Ліон – місто муралов. У різних районах стіни будинків розписані оригінальними фресками, присвяченими історичної спадщини Ліона. Серед них – найбільший мурал Європи “Mur des Canuts”. Його площу 1200 кв. м. Знаходиться в кварталі від наших апартаментів Gite Le Petit Jacquard на пагорбі Круа-Русс. Був створений Асоціацією ліонських художників більше 30 років тому.

Canuts – це робочі шовкові мануфактури. На Мурале – відомі історичні постаті (наприклад, зліва на фото Жаккара розробляє новий верстат). Цікаво, що фреска про життя мешканців кварталу Croix-Rousse постійно оновлюється. З’являються нові сучасні герої і деталі. Перше враження від “Mur des Canuts» – не віриться що це малюнок на стіні, настільки все реалістично і майстерно зображено. Справжній шедевр вуличного мистецтва!

Біля станції метро Круа-Русс знаходиться ще один сучасний мурал. Він був для нас орієнтиром. Зліва від нього починалася вулиця, на якій ми знімали апартаменти.

Через дорогу – маленька площа Place des Tapis з оригінальними кам’яними лавками. Ввечері тут дуже атмосферно.

Пам’ятник пісні, дещо дивний, на мій погляд.

Ринок Круа-Русс – Le Marché de la Croix-Rousse – розмістився на бульварі Круа-Русс. Він вважається одним з кращих продуктових ринків Ліона. Фермери з навколишніх сіл продають тут органічні продукти, вирощені і виготовлені на власних господарствах. Ринок працює щодня, крім понеділка, з 6-00 до 13-00.

Саме після Ліона ми зрозуміли, як добре бувати на таких традиційних базарчиках. Ти бачиш місцевих жителів і справжнє життя міста. Вранці наступного дня ми пішли на “базар”. Ринок Круа-Русс знаходиться в 5 хвилинах від наших апартаментів. Тут надзвичайно колоритно. Купили місцевих продуктів, спробували різні ліонські делікатеси, якими охоче нас пригощали продавці, ще й поспілкувалися з задоволенням. (Добре, що дочка вільно володіє французькою)). Заряд позитиву отримали на весь день. Це дуже цікавий досвід.

Ліон НЕ приморське місто, звідси до моря приблизно 300 км. Але такий морський продукт як устриці в Ліоні дуже популярний. Його можна назвати культовою вуличною їжею. Устриці продаються на будь-якому ринку, на лотках, фуд-кортах. Тут завжди великий вибір видів і широкий діапазон цін. Ліонці їдять устриць всюди. Потрібен тільки маленький столик зі стільцем, приємна компанія, маленький келих білого вина і цей делікатес. А його морський присмак ще довго буде зберігається у ваших спогадах.

У кінці бульвару Круа-Русс є невеликий парк Gros Caillou. В ньому знаходиться стародавній камінь з альпійського льодовика, знайдений в 1890 році. До каменя призводять екскурсійні групи.

З парку відкривається гарний вид на Ліон. Тут ми були напередодні ввечері.

Трохи нижче маленький парк – сад. Затишне місце для відпочинку з ще кращим видом.

Колоритні вулички пагорба Круа-Русс.

У будинку на площі place Colbert, за цими непримітними дверима, знаходяться дві цікаві пам’ятки Ліона. Перша – це традиційні ліонські трабули, вузькі пішохідні вулички межах декількох будинків. На схилах Круа-Русс вони утворюють щільну мережу, яка йде вниз до площі Тер-Рон. Є кілька версій історії їх виникнення. По одній – ці вулички будували для доступу всіх жителів до колодязів, що розташовувалися у дворах будинків. За іншою версією – трабули створили, щоб робочі шовкових мануфактур мали зручний прямий доступ до річки, порту і торгових рядах, де продавалися їх тканини. Виглядають трабули оригінально. Заходиш в звичайний під’їзд будинку на одній вулиці і коридорами виходиш по іншу сторону кварталу. Такі трабули є по всьому Старому місту Ліона. Прогулянки по них вражають, але про це розповімо і покажемо у статті пізніше.

З цього трабулю можна дістатися до другої пам’ятки – знаменитого Cour des Voraces – будинку 1840 року. Тут на першому поверсі розміщувалася одна з останніх шовкових мануфактур Ліона. Саме тут виник союз робітників (прообраз сучасних профспілок), що підняв повстання на початку XIX століття. Такі кам’яні “дизайнерські” сходи притаманні багатьом будівлям, у яких працювали ткачі.

Архітектура ткацьких мануфактур і будинків ткачів-надомників має свої особливості. Варто звернути увагу на вікна. У більшості будинків на схилах Круа-Русс на перших поверхах вікна великі і подовжені. Чим вище вгору, тим їх розмір менше. Чому так? Щоб у приміщення потрапляло більше сонячного світла і робітники могли працювати довше. На верхніх поверхах розміщувалися житлові кімнати ткачів.

Таке цікаве місце Ліона – Пасаж Тиаффе (Passage Thiaffait). Це колишні ткацькі мануфактури. Вони тривалий час пустували. Згодом будівлю віддали в користування творчим особистостям: дизайнерам, художникам. Так утворився Пасаж Тиаффе з магазинами, бутиками молодих дизайнерів, креативними барами і кафе, художніми виставками.

Тут дуже атмосферно, відчуваєш себе комфортно і вільно.

Амфітеатр Трьох Галій, Amphitheatre des Trois Gaules. У 27 році до нашої ери Рим розділяє Галію на три провінції- “галлії”: Ліоні, Бельгію, Аквітанію. Древній Ліон був столицею Лионез – Лугдунськой Галлії. Амфітеатр був побудований в 12 році до н. е. і був присвячений імператорського культу. Три провінції об’єднувалися саме на цьому місці. Представники галльських племен збиралися тут для обговорення різних питань. Це був прообраз ранньої парламентської системи. Амфітеатр Трьох Галій вміщав до 20 000 чоловік.


В 177 році під час правління Марка Аврелія переслідувалася християнська громада міста. За легендою на цій арені були страчені перші християнські мученики Ліона. Серед них – Свята Бландіні. Леви і бики відмовилися шкодити жінці. Римські солдати були змушені вбити її мечем.

Площа Сатон, place Sathonay – мальовнича затишна площа.

Тут люблять відпочивати місцеві жителі. Було цікаво спостерігати за грою в петанк.

Навколо площі – будівлі колишнього Королівського абатства Royale de la Deserte XIII століття. По обидва боки – фонтани з левами – символами Ліона.

На Мурале Fresque des Lyonnas зображені знамениті жителі Ліона. Серед них шеф-кухар Поль Бокюз, винахідники кінематографа брати Люм’єри, легендарний футболіст Бернард Лакомбе, фізик Андре Марі Ампер, письменник Антуан де Сент-Екзюпері та багато інших. Неймовірний мурал!

А із зворотного боку будинку – невелика фреска, яку не бачить більшість туристів. Це збірний образ художників, які є авторами міських муралов.

Так ми потихеньку спустилися з пагорба Круа-Русс до набережної річки Сони. На протилежному березі – Старе місто XVI століття.

Трохи пройшлися по набережній і побачили ще один оригінальний Ліонський мурал “La bibliothèque de la cité”. Навпаки – книжковий блошиний ринок. Анюта придбала книгу Бегбедера за 3 євро.

Поруч з набережної побачили пекарню. Такі заклади дуже популярні в Ліоні і в багатьох європейських містах. Так добре вранці з’їсти на сніданок свіжу випічку. Стільки красивих і ароматних смачних страв!

Прийшов час здійснити кулінарної столиці Франції ще одну мою маленьку гастрономічну мрію. Купити в пекарні свіженьких запашних круасанів, з’їсти їх “по-французьки” – в маленькій кав’ярні за чашкою кави.

Перейшли через міст у Старий квартал, сіли в першу кав’ярню на шляху. Цікаво, що в Ліоні можна придбати випічку і прийти з нею в заклад на каву. Так роблять місцеві жителі. В цьому є свій шарм – так сидіти за столиком кафе, пити каву з випічкою і спостерігати за перехожими. Ми чудово відпочили. Таких апетитних, м’які круасанів я ніколи не їв!

Крім круасанів ми спробували ще традиційну Ліонському випічку – La tarte praline. Дуже смачно!

Старе місто -Vieux-Lyon

Vieux-Lyon – квартал Відродження біля підніжжя пагорба Фувьер. Тут панує епоха XVI-XVII століття. Ось так просто, перейшовши міст через річку Сона, ми перенеслися в часі” з робочих кварталів Круа-Русс XIX століття у Середньовіччі, на 2-3 століття тому. Старий район зберігся з тих часів. Vieux-Lyon до 1960 року був у занедбаному стані. Його навіть хотіли знести. Але завдяки спільним діям міністерства культури і ентузіастам в 1964 році квартал став першою захищеною територією у Франції, а згодом був занесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Більшість середньовічних будинків були відреставровані, відкрилися автентичні ліонські ресторани – бушоны, магазини, цікаві музеї. Тепер квартал Vieux-Lyon – “must see” Ліона, тут завжди багато туристів.

Вузькі вулички, таємничі трабули, старовинні будинки – романтичні і одночасно трохи містичні. Особливо, коли розумієш скільки життєвих історій та легенд вони зберігають.


Temple du Change – протестантський храм побудований в 1630-х роках. Довгий час тут розміщувалася ліонська фондова біржа, а на площі перед ним вирувало середньовічна ярмарок. Цікаві годинник на фасаді. Ті, що праворуч показують годинник і хвилини. А ліворуч – роки, місяці, дні.

Place du Gouvernemen – тут була резиденція губернаторів міста між 1512 і 1720 роками.

Музей ляльки Гиньоль (Le Petit Musee de Guignol). На вул. Rue Saint-Jean 6 знаходиться музей легендарної ліонської ляльки гиньоль. Історія її створення почалося в кінці XVII ст. Робочий шовкові мануфактури Лоран Мурга додатково підзаробляв зубодером, як кажуть сьогодні – стоматологом. Щоб полегшити страждання пацієнтів і трохи відволікти їх при видаленні зуба, він придумав ляльку, яку одягав на руку і бавив клієнтів. Згодом, він створив ляльковий театр з різними героями. В його репертуарі були комедійні вистави з критикою влади.

Театр Гиньоль зі своїми політичними жартами став дуже популярним. Навіть імператор Наполеон ІІІ забороняв вистави. У Ліоні досі діють кілька лялькових театрів Гиньоль. В них проходять вистави для дітей і дорослих. У невеликому музеї Гиньоль цікаво побачити різних героїв традиційного ліонського театру. За Ліон сіті карт відвідування музею безкоштовний. Ось коротеньке відео про музеї ляльки Гиньоль.

Трабули. У Ліоні майже 500 таких старовинних пішохідних вуличок всередині будівель. У Другу світову війну трабули активно використовували бійці французького Опору. У цих вузьких розгалужених коридорах можна було легко сховатися від переслідування ворога. Нацистські загарбники довго не знали про їх існування. Коли дізналися цю таємницю Ліона, наказали замурувати всі під’їзди. Сьогодні багато трабули у Ліоні закриті для вільного доступу. Влади Ліона домовилася з деякими власниками будинків вході туристів в ці вулички в денний час в обмін на обслуговування трабулей з бюджету міста.

На вулиці 54 rue St-Jean знаходиться найдовший трабуль Ліона Grande traboule. З нього можна вийти на вулицю 27 rue du Bœuf. Він відкритий для доступу туристів тільки вдень. Ось так виглядає вхід в Grande traboule. Зовні це звичайний вхід в під’їзд.

А далі – мережа ось таких вузьких вуличок всередині будівель.

Колоритні двори – колодязі.

Дивіться прискорене відео нашої прогулянки по найдовшому трабулю в Ліоні.

Прогулянка різними трабулями Ліона неймовірно захоплююча. У дворах-колодязях можна знайти багато унікальних старовинних будинків .Наприклад, трабуль по вул. 16 Rue du Bœuf призведе до оригінальної пам’ятки Ліона – Рожевою вежі (La Tour Rose). Існує багато легенд чому вона рожева. Але секрет простий – її пофарбували спеціально для зйомок французького фільму “д’артаньян і три мушкетери”.

Трабуль по вулиці Rue Sainte-Croix веде у двір епохи Відродження в старовинному житловому будинку XV століття Maison du Chamarier.

Ми знову повернулися на вулицю Сен Жан 60, щоб відвідати Музей Кіно і мініатюр (Musée Miniature et Cinéma). Він розмістився в колоритному будинку Maison des avocats XIV століття. Кілька століть у цьому приміщенні діяв готель. Тут є затишний дворик – місце для відпочинку. Поруч – Лев, символ міста.

Від експозиції отримали величезне задоволення, вона цікава дітям і дорослим. Музей надихнув нас на перегляд по приїзду додому багатьох відомих кінокартин. За Ліон Сіті карт вхід безкоштовний. У музеї представлені оригінали декорацій, костюмів, спецефектів з відомих фільмів. Наприклад, велика частина присвячена фільму “Парфумер”.

Ось декорації з фільму “Чужий”.

З фільму “Амелі”.

На моніторах можна побачити як знімався той чи інший фільм.

Також у музеї є окрема виставка мініатюр. Таке враження, що ти велетень і потрапив в країну ліліпутів))). Виявляється, для зйомок фільмів використовуються не тільки великі павільйонні декорації, але і маленькі макети. Наприклад, міні-кафе.

Міні-динозаври в міні-музеї природознавства. Фільм “Ніч у музеї”.

Собор Сен-Жан, або собор Іоанна Хрестителя (Cathédrale Saint-Jean-Baptiste) – головний собор Ліона з XII ст. Будівництво велося три століття. Це легендарний храм. Тут у XIII ст. пройшло два Вселенських собору. У 1600 році вінчався Генріх IV з Марією Медичі, у 1622 Рішельє став кардиналом.

Собор просто грандіозний, а всередині він вражає ще більше. Дуже красивий!

Астрономічні години XVI ст. – одні з найстаріших у світі. Чотири рази в день – у 12, 14, 15 і 16 годин – вони “оживають”.

Біля собору Сен Жан (на звороті) знаходиться Археологічний сад із залишками декількох християнських храмів XI століття, які були зруйновані під час Французької революції.

Поруч розкопки давньої ранньохристиянської баптистерії IV ст.

Перед Собором Сен-Жан – мальовнича площа Place Saint-Jean. На зеленому пагорбі Фурвьер височіють дзвіниці базиліки Нотр-Дам-де-Фурвьер – нашого наступного пункту на маршруті.

Праворуч від Собору – книжковий блошиний ринок.

Анюта із задоволенням придбала тут кілька книг французькою.

Пагорб Фурвьер – пагорб, який молиться.

2000 років тому на схилах пагорба була заснована римська колонія Лугдун, з якої почалася історія Ліона. Античний місто стало столицею Галлії. На вершині розташовувався старий римський форум Forum vetus, звідси походить назва пагорба – Fourvière. Поступово місто будувався і зайняв весь схил і підніжжя горба до річки Сони. У XVI-XVII століттях тут будувалися будинки і дуже багато храмів. Люди збиралися на пагорбі у важкі часи для спільної молитви, яка не раз рятувала Ліон від біди. Тому в народі на Фурвьер кажуть “пагорб, який молиться”.

Піднятися на пагорб Фурвьер можна пішки (довго і важко) або на фунікулері. Біля фунікулера є дві лінії: F1 веде до Базиліки Нотр-Дам-де-Фурвьер, F2 – до Римським амфитеатрам. Оптимально фунікулером спочатку піднятися до Базиліки, далі пішки спуститися до амфітеатру, а потім звідти фунікулером вниз. Лінія F1 була закрита на ремонт, тому ми спочатку поїхали до амфітеатру. Фунікулер входить в мережу громадського транспорту. Вартість квитка 1,9 євро. Але за Ліон сіті кард поїздка для нас була безкоштовною.

Біля станції фунікулера Théâtres Romains побачили ціле дійство. В цей день в Римському амфітеатрі проходив фестиваль “SAmbAniÕ”. Про фестивалі в амфітеатрі розповім трохи нижче.

Час відпочити і трохи поїсти. (Бутерброди взяли з собою). Ділимося секретним місцем в Ліоні – це сад Jardin des Curiosités. Звідти відкривається просто фантастичний вид на Ліон. Парк невеликий, але затишний і атмосферний. Головне, тут мало туристів. У парку встановлена скульптура “6 стільців”.

Вид на Ліон звідси просто чудовий! Дуже рекомендую відвідати цей парк.

А поки ми насолоджувалися видами, стали свідками такого дивного події. Високо в небі над Ліоном літак “малював” цифру 50 і велике серце. Тепер Ліон запам’ятався нам як місто романтичних вчинків!

Римський амфітеатр на пагорбі Фурвьер знаходиться навпроти станції фунікулера Théâtres Romains. Переносимося в епоху античного Ліона. Саме на цьому місці, на високому пагорбі над річкою Соной, в 43 році до н. е. була заснована римська колонія – місто Лугдун. Так називався стародавній Ліон. Лугдун став економічним і політичним центром галльську провінції Ліоні, одним з найбільших міст Галлії, її столицею, тут народилися два римських імператора – Клавдій і Каракалла.

Римський амфітеатр і поруч з ним римський Одеон перебували в центрі стародавнього Лугдуна. Театр, побудований в I-II століттях, вважається найстарішим в Галлії. Він міг вмістити до 10 000 глядачів. Тут проходили театральні вистави, змагання та бої гладіаторів. Унікальним явищем в історії стало сусідство великого Римського театру і маленького “глядацького залу” – Одеон, місця музичних вистав, публічних читань і зборів місцевої еліти.

І сьогодні в цих античних театрах організовують фестивалі, концерти, вистави. Нам пощастило побувати на фестивалі “SAmbAniÕ”. Він організований людьми з інвалідністю. “Коли ми граємо, більше немає людей з обмеженими можливостями, є тільки музиканти” – кажуть організатори. Дуже зворушливий захід, оригінальний спосіб привернути увагу суспільства до проблем людей з інвалідністю. Багато гостей прийшли підтримати фестиваль і унікальних музикантів-аматорів.

На стародавній сцені Римського Одеона звучить музика учасників фестивалю “SAmbAniÕ”. Був драйв, багато щирих посмішок та позитиву. Дивіться самі:

Сцена великого Римського театру. З давніх часів він славився чудовою акустикою.

Ми звернули увагу на неординарні вікна в пагорбі поруч з театром. Так виглядає археологічний Галло-Романський музей – LUGDUNUM – Musée & Théâtres romains. Римські амфітеатри можна відвідати вільно. А вхід в музей платний, але з Ліон сіті кард – безкоштовний.

Музей оригінальний як зовні, так і всередині. У музеї представлені колекції стародавніх предметів, фігур, елементів будівель і храмів, рідкісні артефакти часів давньоримського Лугдуна. Експозиція доповнена інтерактивними екранами, моделями споруд, іграми. Крім того, дивує сама будівля музею.

Колісниця часів бронзового століття XIV-VII ст. до н. е.

Оригінал мови римського імператора Клавдія, вибитою на каміні, був знайдений на схилах пагорба Круа-Русс. Виявляється, в ті часи теж були “спічрайтери”))). 48-й рік н. е. Це дивно – дізнатися, які слова говорив імператор 2000 років тому. Мова на століття.

Оригінали унікальних мозаїк з будинків заможних римлян.

На цій мозаїці зображені змагання, що проходили на римських форумах.

Сучасна інсталяція показує як виглядав і розвивався древній Ліон.

Дуже сподобався куточок з іграми для дітей . Попрактикувалися одягатися як римляни. Начебто вдалося))

Цей день в музеї був присвячений стародавній медицині. Ось так цікаво можна дізнатися про життя доктора, ліках та лікуванні в давнину.

А ось ті самі оригінальні вікна, які ми бачили з боку римського театру.


Моделі великого Римського театру і маленького Одеона.

Базиліка Нотр-Дам-де-Фурвьер – La Basilique Notre Dame de Fourvière. Історія храму починається в 1643 році, коли в регіоні поширилася чума. Жителі Ліона молилися Діві Марії про захист міста. Згодом епідемія зупинилася і жителі міста вирішили подякувати Богородицю – побудували невелику каплицю на вершині пагорба Фувьер. Через 200 років, 8 грудня, на верхівці церкви встановили позолочену статую Діви Марії. В честь Богородиці в Ліоні влаштували велике гучне свято з вогнями, дзвонами і пострілами гармат. З тих пір на початку грудня в Ліоні щорічно проводиться традиційне Свято світла з яскравою ілюмінацією, дуже популярний у туристів з різних країн.

У 1870 році знову зібралися на пагорбі Фурвьер жителі Ліона для спільної молитви до Діви Марії. Прусська армія Бісмарка, вже встигла захопити Париж, відступила. Так місто знову був врятований. В честь Богородиці ліонці в 1890 році звели велику La Basilique Notre Dame de Fourvière поруч зі старою каплицею. Храм став символом міста. Його видно з різних куточків Ліона.

Інтер’єр вражає красою і величчю.

Від Базиліки відкривається ось такий вигляд на Ліон. Але, на відміну від нашого “секретного місця” – саду Jardin des Curiosités, треба ще пройти крізь натовп, щоб цей вид побачити і швиденько сфотографувати. А про “помилуватися” взагалі не йдеться. Дуже багато туристів!

Недалеко від Базиліки – Tour métallique de Fourvière – телевізійна вежа. Копія 3-го поверху знаменитої Ейфелевої вежі. Для туристів недоступна.

Оскільки лінія фунікулера від Базиліки до Старого міста була закрита на ремонт, пройшли вниз пішки через мальовничій парк.

Спускатися стежкою і сходах хвилин 15. А йти по цьому маршруту вгору взагалі не раджу, дуже важко. (Хіба що для занять спортом))). Тому порада – до Базиліки і Римським театрах краще підніматися на фунікулері. Вхід до нього знаходиться ліворуч від Собору Сен Жан.

Вхід/вихід на піший підйом до Базиліки знаходиться тут. За адресою – 38 Rue du Bœuf.

Ринок Поля Бокюза – Halles de Lyon Paul Bocuse.

Побувати в гастрономічної столиці Франції і не відвідати ринок, названий на честь знаменитого шеф-кухаря, було б неправильно. Цей критий ринок знаходиться в 3-му районі Ліона. На метро ми доїхали до станції Guichard, а далі – кілька кварталів пішки сучасними районами Ліона. Ось два хмарочоси, які ми бачили з пагорба Фувьер. Один належить до відомої мережі готелів Radisson Blu Hotel, а в іншому Tour Incity, в народі його називають «олівець», розмістився сучасний бізнес-центр.

Друга вежа Tour Incity – відмінний орієнтир, ринок Поля Бокюза знаходиться поруч.

У критому ринку Поля Бокюза представлено близько 50 кращих у своїй галузі торговців регіональними продуктами. А ім’я Поля Бокюза – колись постійного клієнта ринку – є підтвердженням високих стандартів якості. Чого тут тільки немає: риба, морепродукти, сир, вино, м’ясо, фрукти, овочі, кондитерські вироби. Крім продуктових магазинів, на ринку є ресторани та кафе. Магазини працюють до 19-00, а ресторани до 22-00. В суботу та неділю купити продукти можна до 13-00, а поїсти – до 16-00. Понеділок – вихідний.

Кажуть, на ринку Поля Бокюза найбільший вибір устриць. Вперше ми спробували їх в Хорватії, на Лімській каналі.

У Ліоні устриці з лимончиком і маленьким келихом холодного білого вина дуже смачні.

Разом з устрицями продегустувати знамениті французькі делікатеси – жаб і равликів. Цікавий досвід)).

Жаби на смак чимось нагадують курятину, а равлики трохи схожі на мідії.

Рок-концерт від Хард-рок кафе.

На півострові Presqu’Ile, на площі Place de la République, в цей вечір проходив безкоштовний рок-концерт. Організатор заходу Hard Rock Cafe Lyon. Це відома мережа кафе. Під час подорожей ми часто відвідуємо Хард Рок Кафе в різних містах. Наприклад, у Будапешті, Кракові, на Мальті. Завтра заглянемо і в ліонський філія. Цікаво сприймається рок-музика на тлі розкішних старовинних будівель XIX століття.


Концерт став драйвовим завершенням нашого насиченого враженнями дня в Ліоні.

День 2. Півострів Presqu’Ile. Розваги і музеї Ліона.

Другий день в Ліоні був емоційний, пізнавальний і неймовірно цікавий. Особливо його чекали діти.

День 2. Маршрут: прогулянка на катері по річці Соні – сучасний інтерактивний музей Конфлюенсе – Hard Rock Cafe – другий за значенням (після Лувру) художній музей Франції – симулятор гонок Формули-1 – вулички і площі півострова Прескиль.

Півострів Presqu’Ile розташований між р. Сона і р. Рона. На північ від нього починається пагорб Круа-Русс, а південний берег – місце злиття двох річок. На півострові знаходяться розкішні старовинні квартали XIX століття і сучасні “хай-тешные” модернові райони. Спочатку було кілька островів в межиріччі. За проектом ліонського архітектора Антуана-Мішеля Перраша в XIX столітті площа між ними осушили. Так утворився великий півострів Прескиль. А в честь архітектора назвали центральний залізничний вокзал Ліон-Перраш, що знаходиться тут. Саме на Presqu’Ile народився знаменитий письменник Антуан де Сент-Екзюпері, а Франсуа Рабле написав “Гаргантюа і Пантагрюель”.

Від станції метро Белькур за 5 хвилин ми дійшли до набережної Сони Quai des Célestins. Тут біля пішохідного мосту Юстиції знаходиться причал катерів. Звідси відправляються річкові прогулянки.

Наш катер в Музей Конфлюенсе повинен відходити через півгодини. Тому ми встигли розглянути околиці. Мальовничі береги Сони.

Уздовж набережної Сони, на півострові Прескиль, на кілька кілометрів тягнеться найбільший в Ліоні продуктовий ринок Marché alimentaire Saint-Antoine Célestins.

Місцеві продукти, регіональні делікатеси, ліонський колорит. Такі базарчики варто відвідувати в подорожах, тут вирує справжнє життя.

По пішохідному мосту перейшли на протилежний берег Сони, вже знайомий нам квартал Старого Ліона.

На набережній – оригінальна скульптура.

Прогулянка на катері по Соні

Від набережної Quai des Célestins, біля мосту Юстиції, відправилися на прогулянку на катері по річці Сона. За Ліон Сіті Кард один круїз на вибір безкоштовний. Ми вибрали маршрут в Музей Confluence. З верхньої палуби насолоджуватися видами не завадив навіть сильний вітер.

Собор Нотр-Дам-де Фурвьер.

Церква Святого Георгія.

Символ двох річок – Сони і Рони.

Залишки стародавніх укріплень.

А на протилежному березі, на півострові Прескиль, розкішні палаци XIX століття змінилися на сучасні будівлі ліонського кварталу Конфлюенсе. Важко повірити, що ще кілька десятків років тому тут була промзона і в’язниця. А тепер “виросли” дивні, химерні бізнес-центри, офіси великих корпорацій, галереї, житлові будинки. На дахах видніються зелені сади. Ми ніби потрапили на іншу планету. Вражаюче!

Офіс Euronews.

Не менш дивовижне і оригінальна будівля Музею Конфлюенсе, Confluence Museum. Схожа на інопланетний космічний корабель. Confluence в перекладі – “злиття”. Музей побудований на крайній південній частині півострова Прескиль, біля місця злиття річок Сони і Рони.

Місце, де Сона впадає в Рону.

Музей Конфлюенсе – Confluence Museum.

Confluence Museum – музей науки і суспільства, приклад цікавого сучасного інтерактивного музею. Він відкрився в 2014 році і став одним з найпопулярніших музеїв Ліона. Тут можна провести добрих півдня. Час летить непомітно. Це музей “про все”. В Confluence Museum є креативні експозиції на різні теми: археологія та історія, географія, техніка, дизайн, природничі науки, художні галереї. Відвідування за Ліон Сіті карт безкоштовне. Краще приходити вранці, щоб уникнути черг.
Цікаво, як виглядає всередині таке неординарне будівлю. Не менш космічно, ніж зовні!

На ліфті піднялися на верхній поверх. З оглядового майданчика музею – прекрасний вид на Ліон. Ось місце впадання річки Сони в Рону.

Музей нам дуже сподобався. Цікава подача інформації, без “руками не чіпати”. Всюди інтерактив – можна слухати, натискати, дивитися, експериментувати.

У музеї – понад 20-ти залів. Кожен має свою тематику. В археологічному побачили скелети доісторичних тварин. На великому моніторі подивилися як зароджувалося життя на Землі.

В цій експозиції можна послухати спів різних птахів, що живуть на нашій планеті. Вибираєш птицю, тиснеш кнопку і слухаєш.

Повне занурення при перегляді фільму на екрані, що має 360 градусів.

На трамваї Т1 доїхали до залізничного вокзалу Перраш. Звідси почалася прогулянка по старовинному кварталу півострова Прескиль. У середні століття тут проходили ярмарки. На півострові Прескиль в 1473 році надрукували першу в Ліоні книгу, а через 25 років друкарні займали вже цілу вулицю. Тут у XVI ст. збудували перші ліонські шовкові мануфактури. У XIX столітті ця частина півострова Прескиль з новими проспектами, широкими площами, респектабельними палацами стала престижним районом Ліона.

Пам’ятник Андре-Марі Амперу височить посеред площі, названої в його честь. Знаменитий французький фізик народився в Ліоні.

Поруч побачили як діти старанно розмальовують площа. На півострові Прескиль як раз проходив фестиваль.

Вулиця Віктора Гюго – перша пішохідна вулиця у Франції. Ліон недарма називають містом муралов. Ми вперше побачили мурали на центральних вулицях міста, прямо під ногами. Виглядає привабливо і неординарно. Так можна прикрасити наше місто!

Place Bellecour – найбільша і головна площа Ліона, четверта за розмірами у Франції. Сюди ведуть основні вулиці півострова Прескиль. Від Белькур визначаються всі відстані в Ліоні. Візитка площі – велике колесо огляду. Але нам не пощастило, колесо “поїхало” на реставрацію. Що цікаво, на головній площі міста не просто важливо прогулюються. Діти і дорослі займаються спортом, грають у м’яча, теніс. Встановлені дитячі та спортивні майданчики. Все для зручності жителів.

У XVII столітті за наказом Людовика XIV тут була побудована парадна королівська площа. У центрі встановили кінну статую імператора. Під час французької революції її переплавили на гармати. У 1825 році нова відлита з бронзи статуя Людовика XIV знову з’явилася посеред площі Белькур. Біля її підніжжя – фігури Рони і Сони, які збереглися від старого пам’ятника.

На західній частині площі Белькур знаходиться Пам’ятник Антуану де Сент-Екзюпері. Ліон – Батьківщина відомого письменника, тут пройшли його дитячі роки.

Поруч з фігурою Антуана де Сент-Екзюпері – його Маленький принц, добрий хлопчик із золотим волоссям, який вирощує троянду і піклується про свою планеті. “Ти живеш у своїх вчинках, а не в тілі. Ти – це твої дії, і немає іншого тебе “.

А за рогом, на вулиці Rue Antoine de Saint-Exupéry, розташований будинок під №8, де народився письменник.

Площа Place des Jacobins вражає аристократичною красою. Колись на цьому місці був монастир Святого Якова, звідси і назва площі.

В центрі площі, там де раніше був глибокий монастирський колодязь, підноситься фонтан-ротонда. Він встановлений в XIX столітті як подяку 4-художникам, який створив і який прославив Ліон.


На площі Place de la République вчора ми слухали рок-концерт. А сьогодні йдемо в заклад, який організувало концерт.

Hard Rock Cafe. У нас утворилася своєрідна колекція міст, в яких ми заходили в заклади цієї знаменитої мережі – Мальта, Будапешт, Краків.

По дорозі до площі Place Des Terreaux милувалися старовинними будівлями. Католицька церква Saint-Bonaventure XIII століття. У середньовіччі велика частина півострова Прескиль належала ченцям-францисканцям. Тут будувалися монастирі і храми.

Палац торгівлі – Palais de la Bourse de Lyon – розкішна будівля XIX століття. Тут під одним дахом працювали торгова палата, суд, банки, великі комерційні компанії. Цікаво, що Палац Торгівлі був знятий в короткому документальному фільмі винахідників сінематографа Братів Люм’єр “Площа Корделье в Ліоні”. Кінострічку демонстрували в 1895 році на першому платному кінопоказі в Парижі. Тепер тут проходять виставки, конференції, концерти.

Ліонська Опера вражає незвичайним скляним куполом. Це результат сучасної реставрації відомим архітектором Жаном Нувелем старої будівлі театру XIX століття. “Опера для всіх” – ліонський театр доступний за ціною (квитки від 12 євро і від 5 євро за стояче місце) і демократичний в дрес-коді. На вистави та концерти можна приходити в джинсах.

Place Des Terreaux – площу у північній частині півострова Прескиль. У Середньовіччі тут був ринок, а пізніше місце страти. Навколо площі височіють респектабельні палаци. Hôtel de Ville – так називається будівля Ліонської мерії. (На фото – праворуч). Це цілий архітектурний комплекс, збудований у 1672 році.

У центрі площі Place Des Terreaux в XIX столітті встановили фонтан Fontaine Bartholdi. Його автор – скульптор Фредерік Бартольді, відомий як творець Нью-Йоркської Статуї Свободи.

Настав час відвідати художній музей і симулятор гонок Формули I. І тут ми розділилися за інтересами. Дівчатка із задоволенням пішли дивитися картини, а хлопчики поїхали за адреналіном на “гонку”.

Симулятор гонок I-WAY

Я з Антоном доїхали до станції метро Gare de Vaise в 9-му районі міста. До I-WAY дісталися за 10 хвилин ходьби тихими вуличками житлового кварталу на околиці Ліона.

I-WAY – це сучасний центр розваг з різними атракціонами: симулятор автогонок Формула 1, ралі, гонки на мотоциклах, авіа тренажери, віртуальна реальність і квест-кімнати. За кілька тижнів до подорожі ми забронювали на сайті – “Симулятор гонок Формула-1”. Це варто зробити, адже кількість місць і час гонок обмежена. В одному заїзді беруть участь 6 осіб.

Як відомо, Франція займає вагоме місце в цих королівських автогонках завдяки чемпіону світу Альону Просту, багатьом трасах країни і успішної команді Формули-1 “Рено”. Для заїзду Антон вибрав легендарну трасу Magny-Cours. У залі симулятора автогонок – 6 болідів. Учасники змагаються між собою.

Перед пілотом три великих екрани. Симулятор повністю повторює рельєф траси, болід рухається в різні боки, трясеться і ти максимально занурюєшся в процес. 10 хвилин адреналіну. Антон готовий до гонок!

Ось як це відбувається.

Коли Антон дізнався, що серед дорослих чоловіків він зайняв почесне друге місце, радості не було меж)).

Після гонки син отримав сертифікат зі своїм результатом. Ось так в подорожах здійснюються маленькі мрії наших дітей. Неймовірні враження!

Сучасний Ліон продовжував дивувати технічними досягненнями. По дорозі проїхалися на незвичному для нас безпілотному поїзді метро. Ось до чого дійшов прогрес.

Ліонський Музей образотворчого мистецтва.

Musée des Beaux-Arts de Lyon – унікальний художній музей Ліона. У Франції його вважають другим за значенням після Лувру. 70 галерей містять твори мистецтва різних часів: від Стародавнього Єгипту до XX століття. В експозиції представлені шедеври багатьох знаменитих художників, серед них – Мікеланджело, Донателло, Роден, Ренуара, Дега, Моне і Мане, Рембрандт, Рубенс, Пікассо, Матісс, Шагал.
Музей знаходиться на площі Place Des Terreaux, у палаці Palais Saint-Pierre. До 1800 року тут був монастир бенедиктинців. Понад 200 років у цьому розкішному будинку діє художній музей.

Ліонський художній музей відвідали наші дівчатка. Вхід за Ліон Сіті Кард безкоштовний. На музей варто виділити кілька годин. У дворі палацу Palais Saint-Pierre – затишний тихий сад, відмінне місце для спокійного відпочинку в центрі Ліона. Вхід у двір вільний. На ніч ворота закриваються.

У саду – скульптури XIX століття. Наприклад, “Тінь” Огюста Родена.

Дівчатка отримали неймовірне задоволення від музею. Він вражає красою, масштабами, великою кількістю шедеврів, особливою атмосферою.

Зустрілася вся наша родина вже на вечірній загадково-романтичною площі Place Des Terreaux.

Ось таке “Народження Венери” Боттічеллі навряд чи собі уявляв)) Випадково побачили “перевернуту догори раковиною” Венеру на будівлі музею.

Завершили день ще однією розвагою – Vogue des Marrons, або Свято Каштанів. Цей фестиваль проходить щорічно на площі Круа-Русс з жовтня по листопад. Тут можна скуштувати перші смажені каштани року, розважитися на атракціонах, встановлених уздовж усього бульвару Круа-Русс. Свято “Vogue des Marrons” народився 150 років тому і став ліонської традицією так само, як продовольчі ринки, трабули і бушоны.

Вечір неділі. У ресторанах вихідний, а в декількох відкритих закладах всі столики зайняті. Неділю в Ліоні – сімейний “домашній” день. Як добре за вечерею насолоджуватися місцевими делікатесами в колі сім’ї, у звичайній Ліонської квартирі на пагорбі Круа-Русс. Тут нам придалися продукти, які ми вранці придбали на місцевому ринку: сири, оливки, ковбаси, французьке вино і фрукти. Ось на такий романтично-кулінарної ноті ми попрощалися з Ліоном.

Ліон вражає. Як на мене, це ідеальне місто для сімейного подорожі з дітьми на вихідні. Ліон різний – це архітектура часів Римської імперії, епохи Відродження, розкішних палаців XIX століття і сучасні, модерні, “космічні” будівлі. Ліон смачний – устриці, молюски, жаби, сир, вино, Бушоны і “висока” кухня. Ліон цікавий – інтерактивні музеї, симулятори гонок Формули-1 і картини Рубенса, Пікассо, Моне. За два дні ми не встигли побувати в багатьох популярних місцях: в одному з найбільших парків Франції – Tête d’or, Ботанічному саду, розарії, музеї Братів Люм’єр, Оперному театрі та театрі Гиньоль, на показах кінофестивалю. Ліон дуже різноманітний – древній і сучасний. Саме цим він нам сподобався.

Далі нас чекала Швейцарія. Читайте продовження нашої звіту:

= Романтична Лозанна і трохи Женеви. Звіт про подорож Швейцарія-Франція. Частина 4.

Бажаємо яскравих подорожей!

Booking.com